Переказ сюжету оповідання Чехова “Будинок з мезоніном”

Мир чеховської прози невичерпне різноманітний. Оповідання Чехова лаконічні й стислі, але скільки в них простежено живих характерів, скільки доль! У самих незначних, буденних подіях письменник бачить внутрішню глибину й психологічну складність. І найважливішою заслугою Чехова є те, що його творчість максимально наближена до життя, що він показав саме життя. Тому всі його герої неоднозначні: у них є як позитивні, так і негативні якості.

Майстерність Чехова, особливості його прози прекрасно відбиті в новелі “Будинок з мезоніном”.

В

“Будинку з мезоніном” з’єднані три Теми – тема любові, тема праці й тема народу. Художник, від імені якого ведеться оповідання, у багатій дворянській садибі зустрічає двох сестер. Молодша, Женя (домашні називають її Мисюсь), – сприйнятлива й вразлива натура. Вона захоплюється читанням книг і за цим заняттям може провести цілий день. Протягом усього оповідання Чехов малює портрет Мисюсь, риси якого дуже виразні.

Наприклад, “у будень вона ходила звичайно у світлої рубашечке й у темно-синій спідниці”, іноді “крізь широкі рукави просвічували її тонкі, слабкі руки”. Дівчина дивиться на художника

своїми [“більшими очами”, а в кульмінаційній сцені побачення “зворушливо прекрасні були її бліда особа, тонка шия, “кие руки, її слабість, ледарство, її книги!”

Однак вся увага письменника зосереджена на розкритті внутрішнього миру героїні, а штрихи портрета сприяють цьому

Женя ще молодий і недосвідчена, вона бачить у людях тільки гарне: їй подобається художник, але вона любить і сестру, що є повною її протилежністю. Часто Мисюсь повторює фразу: “Наша Ліда чудова людина!”

Лідія Волчанинова, “тонка, бліда, дуже гарна, із цілою копицею каштанових волось на голові, з маленьким упертим ротом”, твердо вирішила бути діяльн і доброї, допомагати бедним і хворим, поширювати знання серед селян. “…Не можна сидіти сложа руки, – говорить Ліда. – Правда, ми не рятуємо людства й, бути може, багато в чому помиляємося, але ми робимо те, що можемо, і ми – праві. Найвище й святе завдання культурної людини – це служити ближнім, і ми намагаємося служити, як уміємо”.

И отут Чехов показує складність життєвих явищ: з одного боку, Ліда – черства, обмежена людина, а з іншого боку – рішучий, вольовий. Вона займається земськими проблемами, всіма силами намагається полегшити безрадісне існування селян. Дівчина живе тільки на двадцять п’ять рублів своєї платні, хоча в сім’ї є досить більші засоби.

Але Лідія позбавлена щирих, прекрасних почуттів. Не визнає вона й мистецтва, що, на її думку, не приносить користі народу

И в ідейну боротьбу з Лідією Волчаниновой вступає художник, що намагається глибше осмислити життя. По-іншому бачить він мети, що коштують перед інтелігенцією. “По-моєму, – говорить головний герой Лідії, – медичні пункти, школи, бібліотечки, аптечки, при існуючих умовах, служать тільки поневоленню. Народ обплутаний ланцюгом великої, і ви не рубаєте цього ланцюга-, а лише додаєте нові ланки…”

Заперечує він і користь грамотності: “Не грамотність потрібна, а воля для широкого прояву духовних здатностей”.

Також художник не визнає медицину: “Якщо вже лікувати, то не хвороби, а причини їх. Усунете головну причину – фізична праця, і тоді не буде хвороб”.

И взагалі герой уважає, що всяка діяльність інтелігенції шкідлива, тому що вона зміцнює “існуючий порядок”: “Нічого не потрібно, нехай земля провалиться в тартарари!” Ліда боїться впливи таких мовлень на молодшу сестру й змушує Женю виїхати в іншу губернію. Імовірне щастя двох людей зруйновано, їхня любов розтоптана сухою, черствою Лідією. І закінчується новела тужливим вигуком художника: “Мисюсь, де ти?”

“Будинок з мезоніном” – це оповідання про те, як змушені розстатися люблячі серця. Але тут же автор піднімає проблему інтелігенції й народу: легкого, безтурботного життя мешканців дворянської садиби протипоставлене важке життя мужиків. Розуміючи, що “бібліотечками” і “аптечками” справі допомогти не можна, Чехов призиває читачів шукати нові шляхи рішення цієї проблеми. А будинок з мезоніном стає порожнім після від’їзду Жені. Адже саме Мисюсь – найясніша особистість в оповіданні. І будинок “жив”, будинок “дихав” завдяки чистоті її почуттів, її думок.

Чому ж Ліда не навчилася цінувати цю чистоту, щирість, чому вона відгороджує себе “холодною”, непереборною стіною?!

У новелі “Будинок з мезоніном” Антон Павлович Чехов виступає, скоріше, як лірик і романтик, чим як реаліст. Тому особливо високо художнє значення цього оповідання. Серед інших письменників А. П. Чехова виділяє незвичайна спостережливість. Глибоке знання життя й людей допомагало йому за допомогою дрібних подробиць, окремих штрихів зображувати правдиво і яскраво характер людини, предмети, природу. Тому художня деталь має важливе значення у творчості Чехова.

Він був дуже строгий у відборі подробиць, перевіряв усе до дріб’язків – у його добутках не може бути нічого випадкового. Письменник говорив, що якщо в першій дії на стіні висить рушниці, то наприкінці воно обов’язково повинне вистрілити

Жанр оповідання Чехов довів до досконалості. У маленькому добутку він міг передати велику кількість інформації, це було важливо для письменника. Художня деталь сприяла скороченню обсягу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Переказ сюжету оповідання Чехова “Будинок з мезоніном”