Образ Ярослава Мудрого в одноіменній поемі Івана Кочерги (І варіант)

Славетна земля наша своїми дітьми, знаними далеко за її межами. У їхньому колі – велична постать князя землі Руської Ярослава Мудрого. Багато ми знаємо про діяльність цього будівничого державності: розповідають нам про нього давні літописи, мудрі науки. Та хто відкриє таємницю особистості князя, хто зможе показати його як людину, що жила, працювала, здійснювала якісь учинки?

Мабуть, тільки справжнє мистецтво з його потужною зброєю – художнім образом. Відомий український драматург-мислитель, драматург-новатор, про якого М. Рильський

сказав, що “він дивиться на життя своїми очима”, узявся розкрити складну суперечливість характеру великого князя. У 1944 році з’явилася прекрасна новаторська драматич на поема “Ярослав Мудрий”, яка охопила всього шість років із життя князя, але ці роки були найважливішими в історії Київської Русі.

Це той час, коли, як пише сам І. Кочерга, Ярослав Мудрий після довгої і запеклої боротьби з іншими князями нарешті зайнявся справами об’єднаної його силами країни. Якою ж людиною був великий князь Руської землі? Історичний образ Ярослава поєднує такі суперечливі риси, як щира любов до культури й мистецтва

і честолюбство, лицарська відвага і часто малодушність, щедрість і невдячність, великодушність і підступність, – риси по-справжньому величної і трагічної водночас постаті. Письменник не ідеалізує князя: Ярослав уміє наживати собі ворогів. Помилувавши варяга-злодія Турвальда, який хотів згвалтувати дівчину й убив її брата, він одержує ворога в особі Журейка Помститися Ярославові за смерть батька хоче Микита Добринич Та й сам князь зізнається : …часами плутана була Моя стезя і помацки проходу Серед страшних шукав я перешкод, І помилки робив я неминучі, І сто разів зривався я із кручі…

Та всі негативні риси характеру Ярослава переважає одна – любов до Батьківщини, відданість їй за будь-яких умов. Найбільше щастя для нього – бути частиною свого народу, тому на закид Інгігерди про рабську кров відповідає: З усіх небесних благ Найвищим благом кров я цю вважаю, Що є з народом вірний мій зв’язок. Цю любов до землі свого народу передає Ярослав своїм дітям. Чи не тому так рано йде з життя Єлизавета, що над усе любить Київ, з яким розпрощалася назавжди?

Князю вдалося об’єднати роз’єднані феодальною боротьбою князівства, навести лад у державі, подарувати народу закони, звільнити від печенізького ярма, бо мудрість свою черпав він у народу: Людей учу я страхом і книжками, Але і сам я у людей учусь. Бо мудр народ, і житиме віками В трудах і битвах вихована Русь. Високу оцінку дає князю монах Сильвестр, що славить Ярослава як мудру людину. Цінує його за прагнення дати народові мир і спокій у власному домі.

Мудрий ватажок, воєначальник, князь, у той же час – пристрасті іі книголюб, для якого книга дорожча від будь-якої кількості золота. Та не може він повністю віддатися творчій праці, бо “важке її князів на плечах брем’я”. Отже, можемо сказати, що, попри певні суперечності, з описів, характеристик іншими героями, монологів князя, його вчинків перед нами постає мудрий державний діяч, якому під силу правити однією а найбільших країн світу, захищати її і сприяти її всебічному культурному розвитку. Він – втілення розуму, енергії, волі, мудрості.

Значення його діяльності в історії нашої країни безсумнівне.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Образ Ярослава Мудрого в одноіменній поемі Івана Кочерги (І варіант)