Образ Ярослава Мудрого в однойменній поемі Івана Кочерги (1 варіант)

Славетна земля наша своїми дітьми, знаними далеко за її межами. У їхньому колі – велична постать князя землі Руської Ярослава Мудрого. Багато ми знаємо про діяльність цього будівничого державності: розповідають нам про нього давні літописи, мудрі науки.

Та хто відкриє таємницю особистості князя, хто зможе показати його як людину, що жила, працювала, здійснювала якісь учинки? Мабуть, тільки справжнє мистецтво з його потужною зброєю – художнім образом.

Відомий український драматург-мислитель, драматург-новатор, про якого М. Рильський

сказав, що “він дивиться на життя своїми очима”, узявся розкрити складну суперечливість характеру великого князя. У 1944 році з’явилася прекрасна новаторська драматична поема “Ярослав Мудрий”, яка охопила всього шість років із житті князя, але ці роки були найважливішими в історії Київської Русі Це той час, коли, як пише сам І. Кочерга, Ярослав Мудрий після довгої і запеклої боротьби з іншими князями нарешті зайнявся справами об’єднаної його силами країни.

Якою ж людиною був великий князь Руської землі? Історичний образ Ярослава поєднує такі суперечливі риси, як щира любов до культури й мистецтва

і честолюбство, лицарська відвага і часто малодушність, щедрість і невдячність, великодушність і підступність, – риси по-справжньому величної і трагічної водночас постаті. Письменник не ідеалізує князя: Ярослав уміє наживати собі ворогів. Помилувавши варяга-злодія Турвальда, який хотів згвалтувати дівчину й убив її брата, він одержує ворога в особі Журейка. Помститися Ярославові за смерть батька хоче Микита Добринич Та й сам князь зізнається :

… часами плутана була

Моя стезя і помацки проходу

Серед страшних шукав я перешкод,

І помилки робив я неминучі

І сто разів зривався я із кручі…

Та всі негативні риси характеру Ярослава переважає одна – любов до Батьківщини, відданість їй за будь-яких умов. Найбільше щастя для нього – бути частиною свого народу, тому на закид Інігерди про рабську кров відповідає:

З усіх небесних благ

Найвищим благом кров я цю вважаю,

Що є з народом’вірний мій зв’язок.

Цю любов до землі свого народу передає Ярослав своїм дітям. Чи не тому так рано йде з життя Єлизавета, що над усе любить Київ, з яким розпрощалася назавжди?

Князю вдалося об’єднати роз’єднані феодальною боротьбою князівства, навести лад у державі, подарувати народу закони, звільнити від печенізького ярма, бо мудрість свою черпав він у народу:

Людей учу я страхом і книжками,

Але і сам я у людей учусь.

Бо мудр народ, і житиме віками

В трудах і битвах вихована Русь.

Високу оцінку дає князю монах Сильвестр, що славить Ярослава як мудру людину. Цінує його за прагнення дати народові мир і спокій у власному домі.

Мудрий ватажок, воєначальник, князь, у той же час – пристрасний книголюб, для якого книга дорожча від будь-якої кількості золота. Та не може він повністю віддатися творчій праці, бо “важке в князів на плечах брем’я”.

Отже, можемо сказати, що, попри певні суперечності, з описів, характеристик іншими героями, монологів князя, його вчинків перед нами постає мудрий державний діяч, якому під силу правити однією з найбільших країн світу, захищати її і сприяти її всебічному культурному розвитку. Він – втілення розуму, енергії, волі, мудрості. Значення його діяльності в історії нашої країни безсумнівне.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Образ Ярослава Мудрого в однойменній поемі Івана Кочерги (1 варіант)