Вірним сподвижником Сомка зображено паволоцького полковника й попа Шрама. Йому відведено в романі багато місця, й саме через образ Шрама Пантелеймон Куліш найповніше розкриває свої погляди на добу Руїни. Історичним прототипом полковника Шрама, ймовірно, був паволоцький полковник Попович, зображений у літописах Самовидця і Грабянки патріотом Лівобережної України, який шукав шляхів звільнення від польського гніту Правобережної України та прагнув об’єднання обох берегів. Полковник Попович приєднався до кандидата на булаву Якима Сомка
У романі Шрам – доброчесна, шанована людина, відважний воїн, справжній патріот. Він брав участь іще в повстанні Остряниці, був наближений до Богдана Хмельницького. Шрам рішуче відстоює право старшини вирішувати. всі державні питання, із зневагою ставиться до простого народу, козацької голоти, запорожців, при цьому захоплюється їх героїчними подвигами у минулому. Із вдячністю пригадує, як запорожці (отаманом яких виявився саме Кирило Тур) врятували йому життя. На думку дослідників, Шрамові притаманні риси донкіхотства.
Він хотів би повернутися у часи Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, щоб уникнути тих протиріч, що дедалі більше роз’єднували козацтво у добу Руїни.