Ідея державності України в романі П. Куліша “Чорна рада”

Пантелеймон Куліш належить до тих діячів, які будучи багатогранно обдарованими, зробили великий внесок у розвиток української культури, літератури, мистецтва, науки. Автор поетичних збірок і значної кількості прозових творів, найяскравішим поміж яких є роман “Чорна рада” – перший в українській літературі історичний роман. Провідною темою творчого доробку письменника була тема соціальної і національної долі українського народу, його мови і культури, тобто так звана “українська ідея”.

В основу твору покладено справжні історичні

події. Він грунтується на подіях так званої Руїни, доби після смерті Б. Хмельницького, коли Україну роздирали різні соціальні пристрасті й політичні орієнтації, що й привели до “Чорної ради” 1663 року.

У творі автор показує козацьку старшину, яка виступає втіленням державної мудрості, патріотизму, історичної справедливості. В образі наказного гетьмана та його прибічників і однодумців письменник висловлює свої погляди на історичне минуле України, на стосунки між старшиною і козацькою масою, міщанами і селянами. Виключно позитивним образом є образ Хмельницького, він визначний народний вождь, який намагався

з”єднати все в одну державу, в єдину, сильну, непереможну, А от запорізькі козаки, збірний образ Запорожжя мають у Куліша неоднозначне трактування.

З одного боку, “на Запорожжі воля ніколи не вмирала”, там рівність шанувалася, а тому “Запорожжя перше було гніздом лицарства козацького, а тепер виводить тілько хижих вовків та лисиць”, “запорожці -“вражі сини”, “прокляті сіромахи”, “розбишаки”, які, “аби не робити діла на господарстві”, йшли на Запоріжжя, щоб п”янствувати, а не лицаювати”.

А тому, як видно, з усього змісту роману, П. Куліш вважає, що стихія запорозької вольниці не може послужити встановення української державності. Неоднозначність народу, як і козацтва, тверезо змушує нас задуматись (до речі, таким же неоднозначним постає збірний образ гайдамаків у однойменній поемі Т Шевченка). М. Костомаров писав, що “Чорна Рада” однаковою мірою відзначає “й могущество й слабость духовной жизни народа”. І таке зауваження справедливе.

Воно спонукає до роздумів над тим, чому народ з одвічним прагненням до свободи, до національної незалежності лише на дуже короткий час все те мав. Можливо винні в тому не тільки “зліїї вороженьки”, а й такі риси народного єства, яких варто було б позбутися?

Шукаючи відповідь на питання, яка суспільна сила зможе стати образом політичної свободи й громадянського миру в Україні, П. Куліш навертає свій погляд до козацької старшини. Але попри всі свої симпатії, письменник-реаліст, правдиво змальовує ненаситну жадобу збагачення, боротьбу за гетьманську булаву, шляхетську-старшинську верхівку, як верства породжує нове панство, представником якого у романі постає Гвинтовка. Тому “Чорна рада” закінчується авторськими настановами жити християнськими чеснотами, очищати свою душу від скверни й земних гріхів, шукати гармонію в собі, бо все інше – марнославне, суєтне. І якщо ми хочемо перемогти нам треба бути разом, бути усім за одно.

Тоді ніяка сила не здолає нас.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ідея державності України в романі П. Куліша “Чорна рада”