Показ козацького лицарства і любові до України у романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада”.
Роман “Чорна рада” – це найкращий твір письменника і перший український роман взагалі. Твір одночасно був написаний російською і українською мовами, вийшов з друку в 1857 році. Поява роману підняла українську літературу на якісно новий щабель, наблизила її до рівня європейської літератури.
Історичною основою твору є події, що відбувалися на Україні після смерті Б. Хмельницького, бо саме тоді почалася боротьба за гетьманську владу.
Основна сюжетна лінія – це політична боротьба за владу між Павлом Тетерею, Якимом Сомком та Іваном Брюховецьким. 1 хоча підступність Брюховецького здобула перемогу, автор подає нам одночасно зразки козацького братерства, лицарства, честі. Викликає повагу дружба між колишнім полковником Шрамом і Череванем.
Відійшовши вже від козацької служби, вони турбуються про долю України, прагнуть, щоб при владі був розумний гетьман. Недаремно полковник Шрам підтримує кандидатуру Сомка на гетьманство, бо він бачить,
Сомко – це взірець моральних чеснот. Він справжній романтичний герой – мужній, відважний, благородний. Вражає епізод викрадення Кирилом Туром нареченої Сомка Лесі.
Після сутички Петра Шрама з Кирилом Туром, коли обоє лежали тяжко поранені, Сомко насамперед кидається рятувати Тура, якому прощає викрадення своєї нареченої. Молода, мовляв, знайдеться інша, а другого Тура не буде.
Пізніше, коли Сомка підступно полонив Брюховецький, Кирило Тур своїм життям хотів врятувати переяславського полковника. Та справжній лицар Сомко навіть і думки не допускає про власний порятунок ціною життя Тура. Хоча історична правда подає нам трагічний фінал боротьби за гетьманство: Сомко загинув, а Брюховецький прийшов до влади, письменник не принижує ролі козацької звитяги, честі, волі. Образ Кирила Тура – зразок запорозької відваги і відчайдушності. Носієм і хранителем традицій і звичаїв Січі виступає в романі старий запорожець Пугач”Його ідеалом є вільна козацька демократична республіка, де всі рівні, де панують справедливість і братерство.
Пугач підтримує Брюховецького, бо той обіцяє зберегти недоторканими старовинні закони і звичаї козацтва. Коли ж останній домагається гетьманства й відмовляється від своїх обіцянок, Пугач гнівно проклинає його.
Ми побачили, що персонажі “Чорної ради” є не просто рупорами певної ідеї. Це яскраві особистості, які, беручи участь у виборах гетьмана, обирають шлях для України.
Відтворюючи події минулого, письменник шукає в них відповіді на животрепетні питання тогочасності, зокрема – якими має бути майбутнє України, її соціальний устрій, державний лад.