І. Робота над повістю. (Над повістю “Чорна рада” П. Куліш працював тривалий час кількома етапами, доповнюючи і переосмислюючи вже написане. Від початку автор дав назву своєму творові “Хроніка 1663 р.”. Всього лише один рік в історії України, та як багато вніс він у долю народу в найближчі десятиріччя! “Це так, – писав Куліш, – як от інколи схопиться завірюха: громом гримить, вітром бурхає, світу Божого не видно, поломле старе дерево, повиворочує з корінням дуби й берези… ” Образ саме такої руїни в житті народу став головним
Історична основа повісті “Чорна рада”. (У повісті відображено часи правління послідовників Богдана Хмельницького. Україна тоді розпалася на дві частини. Правобережна Україна дісталася Польщі, а Лівобережна перебувала під владою російського царя. У Правобережній Україні гетьманом залишився Павло Тетеря, а лівий берег Дніпра не могли поділити між собою і визначитися, кому передати булаву, переяславський полковник Сомко, Іван Золотаренко і запорозький кошовий Іван Брюховецький.)
1. Образ Івана Брюховецького. (Брюховецький був одним із претендентів на гетьманську булаву. Людина хитра і підла.
Однак Сомко пожалів свого нападника, і звелів посадити Іванця на свиню й провезти містом. Після цього сорому Брюховецький став збирати гроші, годити кожному. Коли Юрась Хмельницький пішов у ченці, Брюховецький обікрав гетьманську скарбницю й подався на Запорожжя. Там сипав грошима наліво і направо, а незабаром козаки обрали його кошовим. Йдучи до гетьманської влади, Брюховецький не скупився на обіцянки.
Наприклад, черні він пообіцяв віддати Ніжень на пограбування. Усі хвалили свого кошового. А він був “у короткій старенькій свитині, у полотняних штанах, чоботи шкапові попротоптувані… ” Тільки “шабля аж горіла од золота”. “Так наче собі чоловік простецький, тихенький”, а скільки лиха Вкраїні наробив! Брюховецький називав усіх своїми дітками, бідкався, чим одягти своїх козаків, як прохарчувати, він і сам он як обносився. Міщани гукали, що всім його забезпечать, аби він порівняв їх у правах з козаками.
Зрештою Брюховецький і справді пролив чимало крові, підбурюючи козаків і селян на повстання. Жорстоко розправився і з тими, хто претендував на гетьманську булаву.)
2. Інші образи та сюжетні лінії повісті. (“Чорна, рада” П. Куліша – твір багатоплановий. У ньому переплітається кілька сюжетних ліній. Майстерно зображено протистояння сил державотворення (претендент на гетьманство Сомко, полковник Шрам і його син Педро) та руйнівництва (Брюховецький, Тетеря, Гагін, Гвинтовка). З полковником Шрамом автор знайомить нас на початку хроніки.
Він був по одежі й бороді – як піп, по шаблі та шрамах на обличчі – як старий козарлюга. Шрам і справді був попом. Та коли піднялися козаки з гетьманом Остряницею проти уніатів, не всидів у парафії і пішов до козацького війська.
Коли поляки придушили повстання, Шрам зупинився в зимовнику серед дикого степу, взяв за жінку полонену туркеню і проповідував Слово Боже рибалкам і чабанам. Велику користь приніс він під час Хмельниччини. Пошрамовано його було вздовж й упоперек, тому дістав прізвисько – Шрам. Сини підросли, стали козаками: двоє полягли в бою, залишився тільки Петро. Старий Шрам дослужився до полковника, потім, коли все затихло, служив Богові.
А коли почалися в Україні негаразди, сварки і кровопролиття за гетьманську булаву, Шрам знову став полковником. Старий Шрам – це образ істинного козака, українця, патріота. Жаліючи своїх підопічних, полковник сам поїхав до гетьмана Тетері й узяв на себе всю вину за те, що місто збунтувалося проти гетьманської зверхності.
Старого полковника стратили як бунтівний, а місто залишили у спокої.
Типовий для запорозького козацтва образ Кирила Тура. Сміливий і відчайдушний, він ціною власного життя намагався звільнити полковника Сомка із в’язниці. Однак шляхетний і порядний Сомко не приймає жертви бойового побратима і гине у в’язниці.
Образи Петра і Лесі овіяні романтикою кохання, вони є уособленням сімейної ідилії і символізують незнищуваність українців та України. Носієм основної ідеї твору П. Куліша є Чоловік Божий, який, будучи сліпим та вбогим, самовіддано служив людям, викупаючи їх із неволі, лікуючи тілесні та душевні рани.)
III. Місце “Чорної ради” П. Куліша серед історичних творів. (Основним історичним джерелом для Куліша став Літопис Самовидця, а літературним зразком – європейські історичні романи. Хоча у повісті й немає головного героя, довкола якого відбувалися б усі події, але окремі картини виписані автором талановито та історично правдиво. Безвідрадні історичні обставини того важкого періоду майстерно переплітаються з картинами життя різних верств українського громадянства, побуту і людських взаємин.)
(2 votes, average: 4.00 out of 5)