ВОЛХВИ – давньоукраїнські жерці, служителі язичницького релігійного культу. Носії стародавньої української культури й духовності, народної медицини, знань з астрономії, математики, географії, будівництва тощо. Володіли, як правило, багатьма мовами, зокрема арабською, латинською, грецькою, німецькою, вірменською та ін.
Сприяли розвиткові торгівлі, ремесел, налагодженню дипломатичних стосунків давніх українців з сусідніми народами.
Дбали про духовний рівень давніх українців, про будівництво капищ та дотримання язичницького календаря,
ОКО).
Творці стародавнього українського письма, кількох давньоукраїнських докирилівських абеток (трипільська, “Іванове письмо”, “буквиця” та ін.). Автори “Велесової книги”, Аскольдового літопису.
Ще за трипільської доби (IV тисячоліття до Р. X.) В. створили демографічну концепцію, котра не дозволяла перенаселяти наддніпрянські регіони, де мешкали багатодітні племена й родини. Внаслідок цього
В. сприяли повній колонізації Балкан.
Володіли секретом довголіття та лікування травами, що оберігало давніх українців до 988 р. від епідемій і хвороб.
Створили астрологічну медицину (лікування людини з врахуванням планет і зірок тощо), знання з якої були втрачені після 988 р.
В. повсякчас і суворо дбали про дотримання законів ВІЧА.
Про В. вперше згадує Біблія (Новий Завіт).
З 988 р. В. зазнають фізичного знищення, всілякого гоніння й переслідувань.
Очолювали антифеодальні народні виступи з метою обмежити монархічну владу князів, відродити владу віча та язичницьку віру. Повстання В. жорстоко придушувалися (Суздальське повстання 1024 р., Київське повстання 1068- 69 рр. та ін.).
З винищенням волхвів були втрачені наукові знання українців з національної історії, культури, космології, міфології, філософії, народної медицини, екології, технології ряду ремесел тощо. 988 рік став початком екологічної та демографічної кризи на Україні. (За Л. Силенком та П. Трощиним).