Іван Брюховецький в романі “Чорна рада. Хроніка 1663 року” П. Куліша

За історичними даними, уперше ім’ я Брюховецького згадується як Іванець, що свідчить про його низьке походження і становище слуги при Б. Хмельницькому. Брюховецькйй став довіреною особою Юрася Хмельницького, який послав Його на Запорожжя, щоб прихилити ниаовців заволодіти булавою І. Виговського. Але Брюховецькйй залишився на Січі і завоював авторитет серед козаків з власною метою – стати гетьманом. Він прихилив до себе козацьку голоту, прикидаючись ненависником панства і багатства.

Восени 1659 року І. Брюховецькйй стає кошовим гетьманом

(хоча на Січі такого титулу раніше не існувало, лише кошовий отаман) і усілякими способами намагається позбутися потенційних конкурентів серед реєстрового козацтва: пише доноси в Росію, виставляючи себе як найкращу кандидатуру для реалізації російської політики на Україні. З цією ж метою хабарами завойовує прихильність російського князя Ромодановського, який мав великий вплив при царському дворі. Обраний гетьманом Лівобережної України після Ніжинської Чорної ради Іван Брюховецькйй протримався при владі п’ять років. Щоб утвердити свій статус, у вересні 1665 року він прибув у Москву, особисто підніс цареві
дорогі дарунки й одружився з дочкою князя Долгорукого.

Водночас Брюховецькйй одержав титул боярина й цілу Шептанівську волость у північній Чернігівщині в довічне володіння. Натомість українська автономія остаточно загинула, бо у Київ, Чернігів, Переяслав, Канів, Ніжин, Полтаву, Кременчук, Кодак та Остер були уведені російські війська з умовою повного утримання населенням, правом воєвод збирати податки, чинити суд і розправу над мирними жителями, за винятком реєстрових козаків. Також подальші вибори українського гетьмана мали відбуватись тільки у присутності царського посланця. Усе це призвело до втрати популярності Брюховецького у. народу.

Проти нього почалося повстання під проводом гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка з метою об’єднання України. Тоді, щоб повернути прихильність народу, Брюховецькйй звинувачує Росію в усіх українських бідах. Як наслідок – князь Ромодановський рушив з величезними військовими силами проти нього, але Брюховецькйй бою не прийняв і почав панічно відступати.

Гетьман Дорошенко надіслав Врюховецькому листа, в якому вимагав зректися гетьманства. Брюховецькйй почав готуватися до братовбивчої війни з військом Правобережної України. Але кровопролиття вдалося уникнути завдяки тому, що козаки Брюховецького самовільно перейшли на бік Дорошенка, а зрадливого гетьмана вбили. У романі Куліша гетьман Іван Брюховецький постає політичним авантюристом і безчесною людиною. Фальш Брюховецького письменник розкриває через деталі побуту й одяг гетьмана, який, поки привертав до себе голоту, ходив у старій свитці та стоптаних чоботях, з яких пальці вилазили, а після Чорної ради з’являється у голубому жупані та сап’янцях.

Автор з неприязню ставиться до Брюховецького та його прибічників, говорячи про них так: “Мізерна пиха розвелась усюди по гетьманщині. Почали знатні козаки жити на лядський кшталт із великої розкоші. І вже байдуже їм старосвітські співи… Запобігаючи, царської ласки, кожен себе глядить, аби йому було добре. О, неситая жадоба старшинування!

Гнешся ти перед усякою поганню вдуту, аби тільки верховодити над іншими”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Іван Брюховецький в романі “Чорна рада. Хроніка 1663 року” П. Куліша