(1552 – 1630)
ОБІНЬЄ, Теодор Агріппа д’ (Aubigne, Theodore Agrippa d’ – 08.02.1552, Сентонж – 29.04.1630, Женева) – французький письменник.
Обіньє народився у протестантській сім’ї, здобув освіту в Орлеані, Женеві та Ліоні. Уже семирічним він перекладав із грецької мови. Виходець із дворянської родини, Обіньє був переконаним гугенотом і чверть століття воював проти католиків у лавах гугенотських військ. Він зажив слави людини із сильним, цільним характером, непохитною принциповістю, безмежною відданістю своїм ідеалам.
Обіньє відзначався
Найвидатніший твір Обіньє – сповнені величної пристрасті “Трагічні поеми” (“LesTragiques”). Це цикл, до якого входить сім книг-поем: “Злигодні”, “Монархи”, “Золота палата”, “Вогні”, “Гострі леза”, “Мста”, “Суд”. Письменник створював їх з 1577 по 1598 pp. Уперше у повному обсязі “Трагічні поеми” видав сам автор у 1616 р. У них широко зображені історичні
Обіньє створив правдиву картину злигоднів, які охопили країну в бурхливу добу кривавих релігійних воєн між католиками та кальвіністами. Поет з болем пише про стражденну Францію, про розруху в країні, спричинену як внутрішньою боротьбою, так і чужинцями-інтервентами:
Я бачив, як промчав був рейтар по містах
І селах Франції. Загарбав він жадливо
Усе, а що не міг, – те він спалив гидливо.
Ці зайди-хижаки, узявши край на час,
Примарами руїн подивували нас,
Лишивши лиш золу й криваво-чорні плями.
За ворогом ми йшли жахливими шляхами.
Але оселі де? Огонь лиш замість них.
Застиглий зір мерців і стогони живих.
(Тут і далі пер. М. Терещенка)
Почуття скорботи викликають у поета злигодні народу, його бідність і безправність. Разючі інвективи спрямовані проти беззаконня влади:
Привласнили собі ви право і скарби.
А хто годує вас, той гине від журби!
Голодний землероб вмивається сльозами,
І просить хліба той, що бився з ворогами.
Не громадяни ви, а купка дикунів!
Омана брехунів – закони королів,
Безсилі для вельмож, жорстокі для голоти.
Чи скоро вас, кати, задушать заколоти?
Гнівним звинуваченням пройняте зображення родин Валуа і Гюїзів, брудної, підступної та кривавої королівської політики. Справжніми чудовиськами постають Генріх III, Катерина Медічі, їхнє папське оточення. Значне місце у поемі О. займає викриття розбещеності королівського двору.
Виступи Обіньє проти інквізиції набирають характеру протесту проти релігійної нетерпимості загалом. Поет був гугенотом, але релігійний фанатизм йому чужий. У книзі “Мста” він змалював вражаючі картини Варфоломіївської ночі, засудив розгул фанатизму.
В останній книзі “Трагічних поем” показаний суд над феодально-католицькою реакцією. який чинять всі сили добра та справедливості.
Будова поем своєрідна. У них немає єдиного логічного сюжету: сумні роздуми поета чергуються із сатиричними, сповненими ненависті виступами проти тиранів і катів, з картинами боротьби. Складним є образний світ поем.
Поряд із реальними образами змальовані алегоричні постаті, використовуються біблійні міфи. Твір написаний у суворому тоні (“…чи можна сміятися, коли ваш дім горить” – “Монархи”), сповнений героїчної патетики.
Обіньє є також автором політичних памфлетів, автобіографії “Його життя для його дітей” (“Sa vie asesenfants”, вид. 1729), “Всесвітньої історії” (“Histoire universelle”, 1600-1612; вид. 1616-1620), у якій є згадки про українських козаків : їхню мужню боротьбу проти турецько-татарської навали; роману “Пригоди барона Фенеста (“Les aventures du baron de Faeneste”, кн. 1-2 – 1617; кн.
З – 1619; кн. 4 – 1630) – сатири на дворянство, у яких відчутний вплив Ф. Рабле.
Українською мовою окремі твори Обіньє переклали М. Терещенко і М. Москаленко.
За М. Шаповаловой
(2 votes, average: 5.00 out of 5)