ОМАР ХАЙЯМ
НІЗАМІ
(XII ст.)
Нізамі Гянджеві Абу Мухаммед Ільяс ібн Юсуф – азербайджанський поет і мислитель, що писав перською мовою. Він народився близько 1141 р. в Гянджі, що була в той
Час великим центром науки і культури на Сході, тож поет був людиною високоосвіченою (не тільки в галузі філології, а й астрономії, математики). З рідного міста Нізамі майже не виїздив. Писати вірші почав рано, причому писав ліричні вірші різних жанрів: газелі (любовні вірші), касиди (соціально-філософські), рубаї. З них поступово склався великий диван,
Різні правителі замовляли вірші Нізамі, проте, мабуть, оплачували його творчу працю дуже скромно, оскільки в поезіях подивуємо чимало сентенцій і роздумів про важку долю творчої людини.
Великої слави зажив Нізамі своєю книжкою “Хамса” (“П’ятериця”), куди ввійшло п’ять поем різного жанру – як дидактичних, так і утопічних. Та найбільший успіх випав на долю ліричних поем. Саме до таких належить “Лейла і Меджнун” (завершена 1188 p.). У поемі переповідається широко відома в усьому східному світі давня арабська легенда про нещасне кохання. Поет Кайс покохав Лейлу так пристрасно,
Але він не міг запропонувати коханій нічого, крім своєї гарячої любові і свого таланту. Таку людину “не приймає” звичайне суспільство, і любов не приносить їй щастя: Лейла помирає, а Меджнун навіки зберігає в серці ідеальний незаплямований образ коханої.
Поема Нізамі “Лейла і Меджнун” була настільки популярною серед широких верств населення, що назва її на Сході стала своєрідним символом великої любові. Окрім того, народна легенда і прекрасний твір Нізамі породили велику кількість однойменних поем, написаних різними мовами.
В Україні ім’я Нізамі знане дуже давно. Статтю про нього написав свого часу Микола Гулак (“О знаменитом персидском поэте Низами”), фундаментальне дослідження про поета здійснив Агатангел Кримський (“Низами и его современники”). Переклав поему “Лейла і Меджнун” відомий український поет Леонід Первомайський у 1947 р.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)