Шкільний твір За творчістю Федеріко Гарсіа Лорки. Тендітна людина із чистим смуглявим обличчям і привабливою посмішкою, він мав якусь дивовижну владу. Де б він не був – до нього йшли, наче до джерела в спекотний день. Усе навколо нього оживало і здавалося прекрасним – речі, звуки і самі люди.
Як і в його віршах, в ньому все було гармонійним і прекрасним. До нього зверталися всі тільки по імені – Федеріко, його друзі були незліченні і велика частина їх – селяни, матадори, цигани – ніколи не читали його вірші і не знали, що він геній.
“Найбільша радість – бути поетом. Все інше – дрібниця, навіть смерть”, – так писав відомий іспанський поет Федеріко Гарсіа Лорка. Його твори насичені яскравими барвами, дзвінкими мелодіями, всіма відтінками людських почуттів.
Головна їхня особливість – відчуття повноти життя, яким би
Взагалі, канте хондо – це одноголосий спів східного характеру, в якому слово і мелодія злиті. “Цей спів глибше за всі моря світу… він іде від далеких племен, перетинаючи цвинтарі років і листопади вщухлих вітрив. Він іде від першого плачу і першого поцілунку”, – казав Лорка. Орієнтуючись на народні пісні, він ніколи їх не копіював, а шукав глибинну сутність і неповторність колориту.
У цих віршах-піснях іспанського поета наче звучить голос Андалузії, передаються світосприйняття і душа народу. Ці вірші сумні, іноді вони нагадують стриманий крик. Як каже поет – “жінку в канте хондо звуть Скорбота”:
Ніхто не розумів, як духмяніють Магнолії п’янкі – твої коліна. Ніхто не знав, як мучиш ти зубами
Кохання, незахищене колібрі. Ця поезія досить складна для розуміння, бо насичена багатою і неоднозначною образністю. Асоціації у поета виникають несподівано і полонять уяву читача. Кожен з нас бачить у поезії Гарсіа Лорки щось своє, що є близьким для його душі, для його настрою і взагалі для його світосприйняття.
Першою в цій збірці є “Поема циганської сигірії”. Тьмяний передсвітанковий пейзаж, легке погойдування очерету – і в тиші починається “плач гітари”. І коли він доходить до найвищої ноти, лунає дзвінке: “А-ай!”. Над горами луною зависає крик, далекий подих смерті торкається облич, і в непевній тиші люди гасять свічки. І наче в чарівному сяєві проходить по землі дівчина із срібним серцем – циганка-сигірія.
Нескінченний чаруючий ритм захоплює нас і несе кудись вдалечінь, туди, де земля і передсвітанкове небо зливається на обрії у непевну тьмяну смугу. Там і зникає сигірія, і лише невиразно окреслюються символи смерті – місяць та Олеандр. Застиглим поглядом дивляться гори, плачуть сліпі дівчата, завмирають останні акорди.
Все. Залишилась пустеля після трагедії, що сталася в “глибокій ущелині гітари”:
У серці п’ять ножів. Одним ударом.
Порівняння гітари з серцем не випадкове. Гарсіа Лорка добре знає народних майстрів канте хондо, які були виразниками душі народу, а “їхні власні душі гинули серед злив чуття”. Тема смерті присутня у кожній збірці поета. Але смерть не може побороти радість життя, бо воно є сильнішим за все: Хотів би я заснуть на час, На час, на хвильку, на століття.
Хай знають тільки всі, що я не вмер. Творчість Федеріко Гарсіа Лорки – чудовий приклад створення цілісного поетичного світу, який підпорядкований таким же суворим внутрішнім законам, як і закони Природи. Це вільна і химерна логіка казки. Зазнавши в житті і слави, і трагедії, за будь-яких обставин поет умів цінувати кожну мить, подаровану йому долею і наповнювати її глибоким змістом:
Хай знають тільки всі, що я не вмер, Що я – маленький приятель провесняного леготу І велетенська тінь од власних сліз.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)