Цей спів… глибинний за всі колодязі та всі моря світу, набагато глибший, ніж те серце, и^о його творить, і голос, що його співає, тому що глибина його майже безмірна. 1 йде він з далеких племен, проходить крізь цвинтарі років і листопади зів “яішх вітрів.
Федеріко Гарсіа Лорка
Андалузія, південна область Іспанії. Край християнський і мусульманський, арабський і романський. Край яскравого сонця і простих людей, які не втратили живого відчуття своєї єдності з природою, з минулим і майбутнім. Тут, в атмосфері, насиченій народною музикою
Змолоду і до кінця життя Лорка записував, збирав, виконував і пропагував народні пісні. Важливо зрозуміти, що робив він це не тільки, а може, й не стільки з метою популяризації фольклору, скільки підкоряючись внутрішній потребі звіряти свій голос із голосом народу.
Показовими щодо цього є назви деяких збірок поета “Канте хондо” (1927), що в перекладі означає “глибокий спів”, він був притаманний
У своїх віршах Лорка не лише відтворював мотиви й образи народної творчості. Головне для нього – передати глибинний зміст, дух фольклору, відобразити ніжну, щиру, запальну і гарячу душу Іспанії. Поет був певен, що в іспанській літературі, в якій закоренився нудний псевдоромантизм, необхідно зробити переворот, повернути її до народних джерел.
1 йому це вдалося. Лорка зумів взяті з анда – лузького фольклору мотиви втиснутим у витончену поетичну форму.
Ось одна із лірико-драмагичних поезій зі збірки “Циганський романсеро” – “Про царівну Місяцівну”.
Прийшла в кузню Місяцівна в серпанковім покривалі, хлопчик дивиться на неї – краса очі пориває.
Казкове і буденне тісно переплітається у вірші, сповненім внутрішнього динамізму, поетичного напруження.
Битим шляхом скаче вершник, мов у бубон, в шлях бабаха,
А вже в кузні малий хлопчик склепив віченьки, бідаха.
Картини твору овіяні серпанком таємничості:
А в тім гаю пугач пуга, пугач пуга тоскно й жаско… Пливе небом Місяцівна, за руку держить хлоп’ятко.
Зображене постає в нетривких, примарних чарах місячного сяйва:
…а царівну Місяцівну повивають хмари, хмари.
Через усю поезію Лорки проходять такі споконвічні мотиви іспанської народної поезії, як любов, фатальна доля, смерть. У “Газелі про темну смерть” поет порівнює небуття зі сном, яким засинає природа:
Хотів би я заснути, як засинають яблука, і спати десь далеко від цвинтарного гамору.
Він намагається побачити своїм поетичним оком, що відбувається з людиною після смерті. Проте поет вірить, що людська душа нетлінна, а життя вічне.
Лірика Лорки передає жагучий темперамент іспанців, їхню любов до пісні, танку, гітари. У вірші “Гітара” улюблений музичний інструмент іспанців – жива істота, вона співає, ридає:
Як заридала моя гітара – розбилась досвіту кришталева чара.
У цьому творі Лорка вдається до принципів канте хондо – лаконічного співу – крику, де в кількох словах б’ється безмірність усієї туги:
Ой, заридала моя гітара… Хочу утішить – надармо, хочу утишить – намарно.
Митець прагне сказати безмежно багато, зводячи лексику до мінімуму:
А-ой, гітаро! У серці п’ять ножів одним ударом!
В одному з листів до свого друга Хорхе Гільєна Лорка писав, що він намагається поєднати “міфологію з відвертою буденністю плинного часу. Виходить щось дивовижне, та, сподіваюсь, і по-новому прекрасне. Я прагну домогтися того, щоб образи, якими я зобов’язаний своїм героям, були зрозумілі для них, були видінням того світу, де вони живуть…” Ці слова митця повною мірою розкривають причину довголіття популярності його творчості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)