Микола Бажан – Слово о полку

Слово о полку

Масивні коні, п’яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей… Тягли в проклятім перегоні Тупі потвори батарей.

Услід подоланій колоні Тьма волочила мокрий шлейф. Квадратний крок і коней і людей

Котився в строгім ескадроні. Бійці замислились – ачей Іржатимуть ще їхні коні Перед атакою на лоні

Бездонних галицьких ночей. Ніч одступу. В арієргарді Йде смерть, схиляючись до тих,

Що зранені при окраях доріг Лежать у варті, марній варті Шляху, що значився на карті, Як шлях походів вікових!

Полки проходили повз них І

вивертали солдатські очі з корнем, Мов білі пні з крутих орбіт, Щоб подивитися услід Колонам кінним – чотам чорним, Що йшли на схід, що йшли на схід…

І хлинувши у хлані літ, Лягли, як на струну, на шлях стрункий зі сходу Знов тупоти підтоптаних коней І туркоти голодного походу – Шоломом із Збруча черпали чорну воду, Змиваючи з лиця кров, пил і піт…

Проходили віки, приходили онуки На ті поля, де вмер достойно дід, І жовті черепи побожно брали в руки І клали їх очицями на схід. О, жовті черепи, камені межові

На скорбних перехрестях війн! Знаки потужного маршруту Ці жовті черепи очицями на схід. Повз мертву голову забуту

Йдуть люди в радісний похід, О, жовті черепи, очицями на схід!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Микола Бажан – Слово о полку