Для Эсхила доля близька до божества, для Софокла доля – абстрактне поняття, що перебуває поза людиною, а для Эврипида, третього великого трагіка Афін, доля укладена в самій людині. Эврипид ототожнює долю з домінуючою пристрастю людини. Эврипид – творець реальної психологічної драми
Біографія Эврипида мало відома. По одним відомостях, Эврипид (480 – 406 р.) був сином дрібного торговця й торговки зеленню. Але дані ці навряд чи достовірні: вони засновані на випадах проти Эврипида авторів комедій. Зважаючи на все, Эврипид обертався в середовищі
Цілком можливо, що він був близький Алкивиаду. З інших біографічних даних заслуговує на увагу вказівка, що він був один час живописцем. На підставі трагедій Эврипида можна з безсумнівністю встановити, що він був дуже освіченою людиною, учнем софістів і демократом. Ідеї софістів він проводив у своїх добутках, роблячи їх зрозумілій і доступними широкій публіці.
У його добутках знайшли відбиття всі великі проблеми того часу, які ставили софісти і які хвилювали розуми й почуття його сучасників. Питання про природу богів і людей, про значення культу, про природне право, про
На противагу Софоклу, що показали не реальних, а ідеальних людей, як Эдип і Антигонів, Эврипид зображував колізію людських страстей, високих і низьких. Щодо цього його можна вважати теперішнім попередником і вчителем Шекспіра. Взагалі вплив Эврипида на світову літературу й театр дуже велике
Нестримна пристрасть мести зганьбленої жінки чоловікові, що змінив їй, покладена в основу найдужчої й у технічному відношенні самої доконаної трагедії Эврипида “Медея”. Медея віддається однієї єдиної пристрасті – відзначити своєму чоловікові Язону, що проміняв її на коринфскую красуню. Медея клянеться не тільки знищити самого Язона і його кохану, але також умертвити й своїх власних дітей від шлюбу з Язоном. Боротьба протилежних почуттів ображеної й мучимой ревнощами жінки, з одного боку, і безумно люблячих своїх дітей матері – з іншої, становить психологічне тло “Медеи”:
“Ваша мати, позбавлена своїх дітей, повинна тягнути сумне існування, животіння. Вам самим уже не призначено її бачити. Вам має бути перейти в інше життя… Про гору, горі!
Про мої діти! Навіщо цей ласкавий погляд? Навіщо ця посмішка, остання посмішка? Про гору! Що робити мені, нещасної?
Бадьорість залишає мене, про жінку, коли зустрічаю ясний погляд моїх дітей. Ні, не можу: ладь від мене, злочинницький задум. Я відвезу їх звідси.
Якщо мені потрібно покарати їхнього батька, то навіщо карати його нещасних дітей і моїм власним подвійним нещастям? Ні, ні, ладь від мене, мій задум!” Слідом за цим наступає новий приплив почуття ревнощів і помсти
“Умріть ви, – викликує Медея, власноручно вбиваючи своїх дітей, – Я не потерплю, щоб мої діти піддавалися образам і насильству. Їхня загибель однаково неминуча. Я, що дала їм життя, краще вб’ю їх сама. Їхня доля вирішена, ніщо не може позбавити їх… Будьте щасливі, тільки не тут.
Батько відняв у вас щастя на землі. Пристрасть, що штовхає людину на найбільші злочини, сильніше вселянь розуму” .
Кривава Драма закінчується співом хору, що нагадує глядачам про всемогутню сліпу долю, шлях якої непорушні й незбагненні
Крім “Медеи” Эврипиду належить “Электра”, “Ифигения в Авлиде”, “Ифигения в Тавриді”, “Гекаба”, “Іполит”, “Благаючі про захист”, “Орест” і ін. У цілому збереглося вісімнадцять повних трагедій Эврипида й одна сатирична драма (“Киклоп), не вважаючи великої кількості уривків з різних не дійшли до нас трагедій
Суспільні мотиви, які звучать у трагедіях, знайшли яскраве вираження й у грецькій комедії. Комедія виросла з тих же самих історичних Корінь, що й трагедія. Дионисии закінчувалися святковим ходом зі співом, танцями й пиятикою.
Цей хід звався комос; слово “комедія” утворилося з комос і оді – пісня й позначало буквально “пісні під час комоса”. Згодом комічним пісням була додана літературна обробка, і в такий спосіб вийшов новий літературний жанр – комедія. Сюжетом комедії служило повсякденне життя з усією її злободенністю й дріб’язковістю.
Мова комедії наближався до розмовного, літературно неправильній мові. Відносно вибору слів, виражень, сцен і положень грецька комедія відрізнялася більшою вільністю, чим драма, що будувалася по більше строгих правилах. Особливою вільністю відрізнялися комедійні танці. Жінки й діти на поданнях комедій не були присутнім
Більше вільний зміст комедій обумовило й більше вільну техніку комедії. У комедіях у більшій мері висувалася особистість автора, у виступах постійно звертався до публіки від імені діючих осіб або хору. Число діючих осіб у комедіях було значно більше, ніж у трагедії; костюми й декорації яскравіше й строкатіше, а маски різноманітніше.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)