Сюжетна лінія “Іліади” У поемі Гомера “іліада” мова йде про десятий рік Троянської війни, про події, що відбуваються впродовж 53 (49) за різними джерелами днів. Головна тема поеми – опис (“оспівування”) гніву Ахілла, якого образив цар Агамемнон, відібравши у нього полонянку Брисеїду (воєнний трофей Ахілла), та наслідки цього гніву для ахейців. Агамемнон не міг піти проти волі богів і не повернути батькові (жерцю Аполлона Хрісу) його доньку, що була бранкою очільника ахейського війська.
Та властолюбний і зверхній Агамемнон
Греки залишаються без найхоробрішого і непереможного героя. Вони зазнають невимірних поразок (за міфами троянського циклу було визначено перемогу грецького війська, якщо у лавах воїнів неодмінно буде Ахіллес). Тоді друг Ахілла Патрокл одягає на себе його обладунки й вступає у двобій з Гектором.
Ахейці вважали, що з ними Ахілл, їхній бойовий
Батько загиблого Гектора, цар Трої Пріам, таємно приходить вночі у шатро Ахілла і просить за викуп віддати йому тіло Гектора для поховання. Кам’яне, як казали, серце Ахілла було зворушене горем сивочолого батька Гектора, і він віддає вбитого йому тіло сина. Поема закінчується описом поховання загиблих Патрокла і Гектора.
Такою є основна сюжетна лінія “Іліади” Гомера.
Композиція “Іліади”. Існує версія, що спочатку “Іліада” була суцільним текстом, а у процесі впорядкування за наказом афінського тирана Пісистрата у VІ ст. до н. е. була розподілена на 24 пісні відповідно до кількості букв грецького алфавіту. Основна сюжетна лінія докладно виписана у І, XІ, XVІ-XVІІ піснях поеми “Іліада”.
Усі інші пісні присвячені подіям Троянської війни останнього, десятого року. Пісня X вважається вставкою більш пізнього періоду, 23 та 24 пісні оповідають про поховання загиблих героїв Патрокла та Гектора, яких відповідно оплакують та вшановують греки і троянці.
Навколо основної лінії оповіді “Іліади” розгортається ціла низка епізодів, які, з одного боку, уповільнюють дію, а з іншого – збагачують її багатьма картинами війни за рахунок деталізації та надзвичайної насиченості епітетами. Гомер прагнув до суворої композиційної єдності та чіткої організації матеріалу. Арістотєль зауважував, що, на відміну від інших авторів епічних поем, Гомер “чи завдяки талантові, чи своєї майстерності… не змалював усього, що трапилось з героєм, а розгорнув “Одіссею”, а також “Іліаду” навколо однієї події”.
Дія поеми охоплює приблизно 50 днів, проте майже 40 з них заповнені тими подіями, про які у творі тільки згадується: 10 днів триває моровиця у таборі ахейців, на 12й день після сварки вождів боги повертаються на Олімп і Фетіда просить Зевса допомогти її сину Ахіллу; тільки на 12-й день після загибелі Гектора Пріам вирушає за тілом сина до табору Ахілла, після чого троянці ще 9 днів оплакують загиблого і готуються до його поховання. “Таким чином, – вважає Тетяна Кравець, – основне ядро оповіді симетрично обрамлене рівною кількістю днів (9+12=12+9), які вміщуються у першу та останню пісні “Іліади”. Перша пісня містить зав’язку (“гнів Ахілла”), а остання – розв’язку (“повернення тіла Гектора”).
Про тяжіння Гомера до симетричного розташування подій у поемі “Іліада” свідчить також прийом “подвоєння мотивів”. Так, до і після пісні ІX симетрично розташовані у поемі поєдинки Менелая з Парісом (ІІІ і XXІІ пісні); два побачейня Ахілла з Фетідою (І і XVІІІ пісні); два поєдинки Гектора – з Аяксом Теламонідом та Ахіллом (VІІ та XXІІ пісні); втручання Гери (VІІІ та XІV пісні) і таке інше.
Композиційним центром поеми є вісім пісень (з XІ по XVІІІ включно), у яких відображено події лише однієї доби. Це фрагмент найбільшої динаміки та композиційної щільності: всього за одну добу встигають відзначитись у битві Одіссей, Діомед та Агамемнон; троянці підступають до грецьких кораблів, спалюють значну їх частину, і в бою від руки Гектора гине Патрокл; Гефест у цей час кує нову зброю та обладунки Ахіллові. Наступні чотири пісні (XІX-XXІІ) знову охоплюють величезну кількість подій, які відбуваються впродовж одного дня: від примирення Ахіллеса і Агамемнона до загибелі Гектора, включаючи битву богів на березі Сандра.
Отже, уповільнена епічна плинність оповіді поєднується в “Іліаді” з вправною та продуманою концентрацією матеріалу. Все це робить поему Гомера сюжетно і композиційно досконалою і завершеною, хоча від епічної традиції (циклу міфів про Троянську війну) Гомер використав лише один фрагмент. Спираючись на археологічні відкриття Генріха Шлімана, спробуйте визначити реальні причини Троянської війни.
Розкрийте роль Шлімана у руйнації міфологічного уявлення про Троянську війну.
Провідна ідея поеми Номера “Іліада ” – це засудження війни як явища, що протирічить самій людській природі, та уславлення миру, проголошення гуманного ставлення до людини, захоплене оспівування світобудови. Гомер не приховує свого постійного милування і навколишнім світом, і людиною. Світ неосяжний, великий, прекрасний; він може бути грізним, може принести людині загибель, але він не тисне на людину. Людина підкоряється невідворотності, оскільки їй підкоряються і боги, але ніколи не проявляє по відношенню до богів рабського самоприниження. Людина здійснює свій життєвий вибір.
Світ прекрасний у всіх його проявах: і в благості, і в злі, і в радості, і в трагізмі. Це позиція самого автора і це ознаки його легендарної особистості.
Гомер описує все з максимальною точністю, тяжіє більш до зовнішніх характеристик, не заглиблюючись у внутрішній стан героїв. Гомерова “Іліада’ стала засобом виховання мужності, героїзму, відданості роду та бойовому товариству, а головне – гуманного ставлення до людини. Використовував порівняння в зображенні героїв поеми, відшукував відмінне у схожому.
Гомер максимально віддалився від рис казковості, при 4 таманних ранньому фольклору. Навіть продукти міфо І поетичного світосприйняття давніх греків, боги, в по І емі Гомера виглядають надзвичайно реалістичними. Можемо говорити, що Гомером були започатковані принципи наївнореалістичного відтворення дійсності.
Майстерно використовується поєднання типізації та індивідуалізації у створенні образів героїв “Іліади”.
Тема та ідеї поеми тісно пов’язані із традиціями та ідеалами родовообщинного суспільства давніх греків, що сповідувало та дотримувалося норм героїчної моралі, для якого є боліснозагостреним почуття власної. гідності та родової образи. Стрижнева тема “Іліади” – гнів Ахілла – обумовлена якраз цими епічними нормами. Гомер застосовує принцип “хронологічної несумісності” (колм події, що відбуваються одночасно, зображуються як послідовні.) Гомер дотримується епічного об’єктивізму, його авторська позиція щодоспівчуття ахейцям чи троянцям є відстороненою.
Читачеві важко зрозуміти, на чиєму боці автор. Проте одне є незаперечним – Гомер на боці людини. Співець вва і жає винними у трагедіях війни не самих людей, а богів, : чию волю виконують смертні (тобто люди).
Величності, монументальності оповіді Гомер досягає використай, ням як засобу зміни “обставин за контрастом”, новаторською є і величезна кількість суто “гомерівських” розгорнутих порівнянь, складних епітетів (“шоломосяйний” Гектор, “прудконогий” Ахілл тощо).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)