Загадкова постать Гомера вабить своєю таємничістю і далекою минувшиною. Чи був насправді такий співець – питання і сьогодні відкрите. Не мали чіткого визначення щодо Гомера і античні дослідники. Людина-міф без чіткої дати народження. Сім міст претендували бути вітчизною Гомера.
Поетові то приписували літературні творіння, то відбирали їх, та “Іліада” і “Одіссея” залишилися за Гомером навічно.
Мені здається, що сьогодні крізь призму століть втрачається гострота принциповості питання авторства двох історичних творінь.
Для давніх греків поеми Гомера були символом еллінської єдності і героїзму, джерелом мудрості і пізнання усіх сторін життя – від військового мистецтва до звичайних людських стосунків. І справді, у Гомера кожна дрібниця має значення, має сенс. А епічність і величність – у кожному дійстві.
Приготував він насамперед щит – міцний і великий,
Гарно оздоблений всюди, ще й викував обід потрійний…
(Переклад Б. Тена)
Щит для воїна тих часів, які описує Гомер, мав велике значення. Від міцності щита залежало життя воїна. Щит – це захист і оберіг.
Однак у Ахілла щит був незвичайний. Мав особливе оздоблення, особливу символіку. Зроблений він був із п’яти шкіряних шарів, срібні ремінці приладнав Ахілл до щита. Та головна цінність щита – у його оздобі:
Землю на нім він зобразив майстерно, і небо, і море,
Сонця невтомного коло, і срібний у повені місяць,
І нескінченні сузір’я, що неба склепіння вінчають…
А ще вирізьбив Ахілл для смертних людей два Міста на щиті. Одне Місто символізувало Мир, бо в ньому буяла радість і відбувалося весілля, грали флейти і формінги. Стояли жінки на порозі власних осель, старійшини, сидячи “на обтесанім гладко, камінні”, вершили суд. Інше, зображене Ахіллом Місто символізувало Війну. Його оточили два численні війська “в зброї блискучій” і радилися між собою:
Чи зруйнувати все, силою взявши, чи скарби коштовні,
Що так багато їх в місті прекраснім, навпіл поділити.
Боронити місто готувалися не лише воїни, а й їхні дружини, старі і діти вийшли на міські мури. Попереду були боги Арей і Афіна, що спустилися з Олімпу і виступили на боці еллінів. Цим автор “Іліади” підкреслив, що у війні боги завжди на боці еллінів.
Але на цьому символіка щита Ахілла не вичерпалася:
Далі родючих ланів змалював він широкі простори,
Зорані тричі, й багато на них орачів із плугами
Впряжених в ярма волів туди і назад поганяли…
Картина торжества життя на землі доповнена і келихом солодкого вина, і стиглими ланами, і золотим колоссям, і женцями із серпами, і снопов’язами з перевеслами, і синіми виноградними гронами, і чередою биків круторогих. Дістала своє відображення на щиті і сцена нападу на стадо биків двох левів. Однак на зміну кривавій сцені з хижаками з’являється знову життєствердне зображення молодих юнаків і дівчат:
В розквіті сил юнаки й багатьом жадані дівчата,
Міцно за руки побравшись, кружляли у танці веселім.
Цією сценою і завершується опис щита Ахілла. Щоправда,, ще грав на формінзі “співець божественний”. Чи не себе зобразив у образі божественного співця Гомер?
Адже сам був співцем еллінів, їх боротьби і перемог. А його таємнича постать і надалі притягуватиме до себе цінителів вічного і прекрасного.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)