Після повстання 1905 року у суспільстві формувалися ідеї мирного руху країни з шляху реформування і поліпшення життя. Ці ідеї були дуже близькі Маргариті Кирилівни – матері четверо дітей, противниці будь-якого насильства. Для проведення життя поглядів починає видаватися суспільно-політичний журнал, став органом ліберальної московської професури, “Московський тижневик”, редактором якого стає професор Московського університету Є. М. Трубецькой. Маргарита Кирилівна входить у пайовиків і приймає він майже всі витрати на виданню журналу.
Регулярні дотації отримувало від нього Московське психологічне суспільство при Московському університеті, издававшее з 1895 року журнал “Питання філософії і психології”, у неї головою Московського музичного суспільства. У його вітальні свого часу частим гостем був П. М. Мілюков, але, безумовно, головним людиною у житті, крім дітей, був Є. М. Трубецькой. Цікаво, що обговорюючи із ним листах різні філософські
Проте річ цілком очевидна, що її фінансову допомогу журналу б був. Разом з Трубецьким в 1906 року створила Релігійно-філософське суспільство пам’яті Володимира Соловйова. До складу Товариства ввійшли найвидатніші мислителі епохи: М. А. Бердяєв, З. М. Булгаков, П. А. Флоренський.
Маргарита Кирилівна Морозова прийняла він всі витрати з змісту Товариства, надала щодо його засідань свій особняк. На філософських вечорах бувала літературна і філософська еліта Москви. Дуже яскраву картину цих вечорів намалював у своїх спогадах Ф. А. Степун – філософ, літератор, журналіст. З особливою повагою відгукувався про Маргариті Кирилівни і У. Розанов, вважав, що Релігійно-філософське суспільство допомагає духовного очищення російської інтелігенції: “Дивовижна розумно і смаку жінка. Виявляється, непросто “кидає гроші”, а одухотворена і в усьому сама бере участь.
Це важливіше, ніж лікарні, притулки, школи. Запаскудженість літератури, її оголтело-радикальный характер, її шинок заперечення і прокльони – це у Росії такий жах, не перемігши який нічого думати скоріш про школах, ані шеляга навіть лікування з онкозахворюваннями та годівлі голодних. Душа гине: ж у цьому тіло. І вона почала читати душу.
Звісно, її зазнали на руках, погодуй вона зі свого мільйона різних радикалистов. Вона цього зробила. Нині її клянуть. Але благословлять у майбутньому.
Видані вже тепер “Шляхом” книжки набагато перевершують змістовністю, інтересом, цінністю “Твори Соловйова” (вийшла діяльність із “Гуртка Соловйова”). Тим більше що книжки ці усе й не з’явились би, якби издательницы. Отже, просте багатство, “злиденна річ перед Богом”, розумних руках створила хіба що другого філософа і письменника, у Росії, Соловйова.
Дивно”. До 1910 року духовна близькість М. До. Морозової та О. М. Трубецького перетворилися на глибоку серцеву прихильність, остававшуюся для оточуючих таємницею. У тому ж 1910 року “Московський тижневик” закрився.
Певною мірою це відбулося за причини педантичність Маргарити Кирилівни. Хоча Трубецькой було дуже бідкається таким поворотом, не міг віддати належне такту Маргарити Кирилівни, розуміла, що у цій ситуації це необхідно. Щоб реалізувати свій “громадський” темперамент, у тому 1910 року Маргарита Морозова відкрила видавництво “Шлях” для публікації філософських робіт учасників Релігійно-філософського суспільства. Його редакційний комітет склали членів правління МРФО: М. Морозова, Євг.
Трубецькой, З. Булгаков, М. Бердяєв, У. Ерн, Р. Рачинский. Фінансування, як відомо, взяла він М. Морозова. Робота у видавництві залучили Василя Розанова і Павла Флоренського. Особливо активну допомогу Маргариті Кирилівни надавав З. Булгаков. Діяльність видавництва крім духовного просвітництва передбачала і комерційний зиск щодо його нужденних співробітників.
У ідейному ж плані видання “Шляхи” мали здійснювати філософії “російську ідею”, стати знаряддям боротьби з матеріалізмом, позитивізмом, кантіанством. Ідейна позиція і видавнича програма “Шляхи” у найзагальніших рисах сформульовані у видавничому передмові до першого збірки статей “Про Володимирі Соловьеве”. Видавн
(2 votes, average: 3.00 out of 5)