Найбільше почуття, що є в серці людини,- кохання. Коли воно зароджується, то і світ здається прекраснішим, і небо блакитнішим, і люди привітнішими. Воно може змінити людину, зробити її щасливою.
Кохання приходить нежданно. Може, і возного Тетерваковського воно застало зненацька, коли він вперше побачив Наталку. Возний сам зізнається: “Так знай же, що я тебе давно уже полюбив, як тільки ви перейшли жити у наше село”. Він щиро любить дівчину, бо і в пісні, і в розмові з Наталкою кілька разів признається: “Люблю тебе до безконечності”.
Могли
Тетерваковський прямо говорить: “Я тобі коротенько скажу: я тебе люблю і женитись на тобі хочу”. Він наївно передає виборному свою розмову з Наталкою, просить, щоб Макогоненко став посередником між ним і дівчиною. Навіть обіцяє: “Єжелі виіграєш любов ко мні Наталки і убідиш її доводами сильними довести її до брачного моєго ложа на законном основанії, то не пожалію нічого для тебе”.
Це свідчить, що возний закохався по-справжньому, щиро, бо наважився переступити звичаї свого кола, узяти за дружину бідну селянку.
Возний,
Замість простих, зрозумілих слів, возний удається до книжних конструкцій, до заплутаних виразів. Так, звертаючись до Наталки, замість того щоб сказати: хочу почути від тебе слово люблю, він говорить: “…желаю із медових уст твоїх слишати умилительноє названіє, сообразноє моєму чувствію”. А як він освідчується у коханні! Якій дівчині сподобається порівняння з ягницею: Безмірно, ах!
Люблю тя, дівицьо, Как жадний волк младую ягницю.
Смішною і нікчемною видається пісня возного “От юних літ не знал я любові”, яка рясно пересипана канцеляризмами та церковнослов’янізмами. Душевне піднесення, високі почуття до Наталки він називає “воз-женієм в крові”. Вид дівчини
Утробу всю потряс; Кров взволновалась,
Душа смішалась;
Настал мой час!
Тетерваковський щиро радіє, заручившись із Наталкою. Він ділиться своєю радістю з Миколою, розповідаючи йому, що заручився “з найкращою зо всього села і всіх прикосновенних околиць дівицею”. А коли він зрозумів, що Наталки не втримати, то і тоді не вдається до насильства та грубощів, а виявляє гуманне ставлення до дівчини.
Возний відмовляється від Наталки: “Я одказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственноє владєніє з тим, щоб зробив її благополучною”. Думаю, це теж свідчить про щирість його почуттів, бо хоче, щоб Наталка була щасливою, бо не може дозволити їй кинутись у Ворсклу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)