Степан Руданський відомий українській літературі передусім тим, що запровадив новий жанр – Співомовки. Його поетична спадщина невелика – Всього 34 вірші. Більшість з них називаються піснями. І це не дивно, бо, написані в народнопісенній традиції, вони нагадують нам народні пісні.
Серед них – ніжні, задумливі, сумні, побутові, повчальні. Але у кожній з них – велика гама почуттів, людських переживань. Використовуючи у своїх поетичних творах такі художні засоби, як повтори, пестливі слова, епітети, С. Руданський Підкреслює свою любов
Автор звертається до природи, щоб допомогла вона йому дізнатися, чи ще кохає його дівчина. Він просить вітер полинути на Вкраїну, між ярами, до хатини, де знаходиться його дівчина, і подивитися, чим вона займається. Але не вертає вітре, серце з жалю розривається, бо це означає те, що дівчина покинула ліричного героя, забула про присягу на вірність і пригорнула до себе нелюба.
Від цієї поезії віє розчаруванням у коханні, зрадою, безмежним сумом. Типовими, за змістом і схожими за настроєм є поезії С. Руданського з назвами “Ти не моя”, “Мене забудь”. Вони пронизані глибокими переживаннями, наскрізною
Мінорною є пісня-вірш про Недолю безродного сироти, який не має до кого прихилитися, поділитися своїм горем: сумує і страждає сирота, а разом з ним і ми, читачі. Завдяки авторській манері написання ми маємо можливість співпереживати разом з ним, відчувати найменші порухи зраненої долею душі. Повчальним є вірш С. Руданського “Наука”. Батьки відправляють сина вчитися. Але вражає те, що мати і батько по-різному сприймають новий етап синового життя.
Мати благословляє, з миром відпускає на пошуки нового і невідомого. Щастя у майбутньому сина вона бачить лише у сріблі-золоті, яке зможе син отримати, якщо служитиме панам вірою і правдою. Батькове слово, мов грім серед ясного неба.
Не благословіння отримує син від нього, а прокльони в разі прислужування панам. Звертається батько до честі, до совісті синової, намагаючись спрямувати на шлях правильний. Ця поезія на морально-етичну тему.
Син йде у світ, і йому вирішувати, що обирати, до чиїх – материних чи батькових – слів прислухатись. Не із усіма віршами С. Руданського ми ознайомлені, але кожний із них сповнений життєвою правдою, кожний із них хвилює і нашу душу, закликає подумати над своїм життєвим вибором, над і вічним почуттям – коханням і над тим, як його зберегти.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)