Братство свободи і радості – лірична поезія середніх віків

Уявлення восьмикласників про ліричну поезію середніх віків розширюється знайомством із творчістю вагантів. Матеріал про них у підручникаххрестоматіях, на наш погляд, цілком доступний для самостійного опрацювання учнями, тому доцільно дати їм випереджувальні завдання у групах. Одна з них опрацьовує теоретичний матеріал за темою: “Братство свободи і радості”.

Друга група готує виразне читання і коментар віршів.

Виступи учнів на тему “Братство свободи і радості” доповнює вчитель, розставляючи деякі обов’язкові акценти.

Перший – чому вагантами (мандрівними поетами) ставали священики, монахи, студенти? Річ у тім, що епоха хрестових походів Хіі-XII! ст. різко підняла попит на грамотних людей.

Соборні школи і перші університети у відповідь на це стали випускати все більше і більше освічених кліриків, і досить швидко кількість інтелігенції виросла настільки, що молодим людям все важче було знайти собі приход, вчительську кафедру чи службу в канцелярії. Це була перша в історії Європи ситуація надлишку освічених людей. У пошуках роботи вони мандрували, заробляючи собі на прожиття латинськими віршами.

Другий акцент робимо на тому,

що поезія вагантів була латиномовною.’Це пояснюється тим, що в середні віки латина була не лише мовою католицької церкви, а й мовою науки та освіти, і хоча ваганти жили серед народу і спілкувалися французькою, німецькою чи іншою з існуючих тоді мов, та й спосіб їх життя мало чим відрізнявся від народних співців і оповідачів (а також жонглерів та інших мандрівних акторів), проте вірші вони писали латиною, вважаючи її ознакою свого культурного аристократизму (адже вони мали освіту). Крім того, студентів, які на той час без перешкод міняли місця навчання, переходячи з однієї країни до іншої, єднала саме латина.

Третій акцент – анонімність поезії вагантів. Звичайно, ця анонімність не означає, що тут не було індивідуальної творчості: тут, як і скрізь, одиниці створювали нові й оригінальні Твори, десятки розмножували їх своїм наслідуванням, а сотні переробляли й переписували уже створене. Більшість таких вагантських віршів і пісень розсіяно в латинських рукописах і збірниках.

Найбагатший із них Сагтіпа Вигапа (“Бурсацькі пісні”), складений у Південній Німеччині в XIII ст, нараховує понад 200 віршів.

Проте три імені, що належать до трьох поколінь вагантів, дійшли до нас. Найперше і найславніше серед них – Гугон на прізвисько Примас (тобто Старійшина) Орлеанский (1130-1140 рр.). Слава про нього ходила всією Європою, а ім’я його було легендарним. Із трьох десятків його віршів можна вивести історію його мандрівного життя.

Другий видатний вагантський поет відомий лише за прізвиськом Архіпіїт (тобто поет поетів) і десятьма віршами, написаними в 1161 -1165 рр. За його ж словами, він був з рицарського роду і пішов “у поети” лише через любов до “словесності”. Його перу належить знаменита “Сповідь” – один з найвідоміших вагантських віршів, популярний у студентському середовищі і сьогодні.

І, нарешті, третій класик вагантської лірики – Вальтер Шатильонський. Більшість його віршів – сатиричні; вони викривають користолюбство високопоставлених церковників і їхню байдужість до знань.

Учителеві слід акцентувати також на улюблених жанрах вагантів. Серйозні жанри духовної словесності під їхнім пером перетворювалися на пародійні твори. Ваганти дотепно, задерикувато висміювали лицемірство, розпусту, здирство духовних осіб, називаючи священнослужителів “вовками в овечих шкурах”, саму церкву порівнювали з блудницею, а папський Рим – з брудним базаром. Церковники, звичайно, переслідували вагантів, кидали до в’язниць, навіть страчували.

Та, здавалось, бурсацькій зухвалості не було меж.

Визначення пародії, травестії, бурлеску мають бути заздалегідь написані на дошці:

Пародія – (грецьк. “пісня навиворіт” – переробка на смішний лад) г імітування творчої манери письменника задля осміяння її як невідповідної новим мистецьким запитам.

Травестія – (італ.- перевдягати) – перелицювання серйозних творів у комічні з використанням панібратських, жаргонних зворотів.

Бурлеск – (італ. – жарт) – вид комічної пародійної поезії та драматургії, пов’язаний з народною сміховою культурою. Комічний ефект виникає з невідповідності між змістом і формою.

Учитель зауважить, що поезія вагантів тісно пов’язана із середньовічною народною сміховою культурою, найвищим проявом якої були карнавальні свята. Як і карнавал, ця поезія творить поруч зі світом жорстокої повсякденності особливий, інший, сміховий світ, що є зворотним боком першого. Так виникли пародії і травестії – найцінніший здобуток творчості мандрівних поетів. Звернувшись до визначення цих жанрів, варто навести яскравий уривок з такого твору, позначений колоритними ситуаціями, сповнений іронії та жарту, як от:

…Адам задумавсь, ліг в куточку. Прийшов Господь, його збудив, Та й. каже: “Де ти дів сорочку?- “Я, тату, вчора загубив!” – “Неправду кажеш ти, небоже! Я знаю, де вже ви були!” – “Прости мені і Єві, Боже, Бо ми сорочку пропили…”

(Із “Різдвяної пісні”)

Учителеві слід зазначити (якщо учні пропустять цей момент у своїх виступах), що, опрацьовуючи різдвяні та великодні Теми, ваганти застосовували своєрідний художній прийом – зведення релігійного сюжету до буденного шляхом внесення до нього побутових деталей. Так з’явилася бурлескна література. Розміри і строфіка духовних співів використовувалися вагантами для вихваляння безтурботного життя, веселого проведення часу в шинку за грою в карти, для оспівування достоїнств і чарівності коханої, для викриття жадібності і лицемірства високопоставлених церковників.

Крім церковної поетичної традиції, джерелами лірики вагантів була римська поезія, передусім лірика “співця Кохання ” Овідія і народна обрядова поезія (звідси – поширення в поезії вагантів “весняних пісень”).

Далі йде виразне читання й учнівський коментар поезій вагантів, які запропоновані чинною програмою (“Орден вагантів”, “Бідний студент”, “Безтурботна пісня”).

Заглибленню у текст поезій сприятимуть завдання, частина яких включає, окрім запитань, інформативний текст, що загострює протиріччя між знанням і незнанням і стимулює таким чином пізнавальну активність учнів. У подібних завданнях з літератури інформативний текст може містити в собі результати уже виявлених безпосередніх вражень і знань учнів, факти істориколітературного або літературнокритичного характеру, культурологічні відомості тощо. Тобто це відомості, залучені з різноманітних джерел, які якось пов’язані з виучуваним твором і водночас є цікавими для учнів (див. наведені нижче завдання 1, 5, 6).

Інформативний текст, що містять наведені завдання, загострює інтерес до твору, що вивчається, й водночас дає змогу учням відчути недостатність своїх знань. Це і викликає емоційну й інтелектуальну реакцію учнів, яка виявляється в потребі звернутися до потрібного тексту, перечитати його і переосмислити в плані запропонованого завдання.

1.У середні віки існували об’єднання ченців, що діяли згідно зі статутом, т. зв. орден. Були духовнорицарські ордени, деякі з них були таємними. У вірші “Орден вагантів” мандрівні студенти теж “проголошують” себе орденом.

Як ви оцінюєте їхній “статут”, викладений віршами?

2.Які положення “статуту” вагантів характеризують їх як передову демократичну молодь? Зачитайте виразно ці положення.

3.Чим приваблює вас манера викладу у вірші? Яким художнім прийомом скористався невідомий автор?

4.Як з допомогою іронії передано життя бідного студента в однойменному вірші?

5.Ніколи не існувало поезії, яка б оспівувала неволю. Справжня література завжди пов’язана з мрією про свободу. Як ця мрія відобразилась у “Безтурботній пісні” невідомого автораваганта?

Чим ця пісня близька до народної?

Для самостійної роботи восьмикласникам можна запропонувати завдання проблемного характеру:

Л. А. Сімакова, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Інституту педагогіки АПН України


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Братство свободи і радості – лірична поезія середніх віків