Безперечна заслуга Євгенія Гуцало полягає в тім, що він переніс своїх персонажів із площини героїчної в ліричну. Возвеличив своїми добутками збірний, плакатний образ свого народу, що описували його “брати” по перу. Е. Гуцало почував себе серед них найбільше невимушено, розкуто, охоче, розповідаючи про красу рідної природи й людей.
Його добутки пронизані передчуттям радості й любові, які в певній мері знайшли своє втілення в оповіданні “Олень Август”.
Цей добуток – виклик самого життя, протиставлення чистій дитячій душі,
Режисер видумав сюжет про “Оленя Августі”, що заслуговував на увагу, але не поставився до нього серйозно, можливо, тому, що не вірив у власні сили, у свій талант, скорившись труднощам життя, ставши її рабом. Цей горі – режисер подумав, що, напевно, цей школяр із рваним портфелем обдарований тим, чим не наділені теперішні майстри? Тому що він уже й зараз бачить мир інакше, чим інші, і по його пустирі ходять олені. Можливо, цей
Тому й боїться Альтів, заздрить Жені, адже він може догадатися про своєму. Через цей страх режисер не став наставником талановитої дитини й вигнав його, збрехавши своїй знайомій, що хлопча не має ніяких даних для того, щоб зніматися в кіно. Скористався своїм положенням, щоб обдурити дівчину, що вірить у молодого хлопця.
Женячи залишився наодинці із собою, зі своїми думками, чистим серцем, що буде вести його в житті, і оленем Августом, що не дасть втратитися в людській суєті.