Вощев – головний герой повести. Прізвище персонажа асоціативно зв’язаний зі словами “загальний”, “марний”, “віск”. Повість починається з того, що В. у день тридцятиріччя звільняють із механічного заводу за його “замисленість серед загального темпу праці”: він міркував про “план загального життя” у надії “видумати що-небудь начебто щастя”. Відправившись мандрувати, В. приходить у місто, до вечора бродить по ньому, а вночі засипає на пустирі; однак його будить косар, що розчищає площадку для нового будівництва,
Попрацювавши кілька днів, герой знову тужить і говорить грабарям: “Говорили, що геть усе знаєте, а самі тільки землю риєте й спите! Краще я від вас піду – буду ходити по колгоспах жебрати: однаково мені без істини соромно жити”.
Він думає: “Краще б я комаром народився: у нього доля швидкоплинна”. Поступово В. “від виснаження важкою працею” упокорюється з тугою. Дивлячись на наведену Чиклиним дівчинку-сироту Настю, В. сподівається, що “це слабке тіло, покинуте без споріднення серед людей, відчує
Через якийсь час В. іде з будівництва в село, “ховається в одну відкриту дорогу”; незабаром вертається, приносячись звістку про вбивство Сафронова й Козлова, що відправилися для організації колгоспу. Потім разом із Чиклиним знову відправляється в село. Ночуючи разом із Чиклиним, В. говорить йому: “Мені страшна серцева здивованість Мені все здається, що вдалечині є щось особливе або розкішний предмет, і я сумно живу”.
Після розкуркулювання В. збирає по селу “всі злиденні, відкинуті предмети, весь дріб’язок безвісності й усяке безпам’ятство – для соціалістичної помсти.
зі скнарістю збирав у мішок речовинні залишки загублених людей”. Після того як Чиклин убиває Активіста (т. е. голови колгоспу), Вощев залишається замість нього; він говорить селянам: “Тепер я буду за вас горювати!
” Однак через якийсь час В. і “весь колгосп” є на котлован: за словами героя, “мужики в пролетаріат хочуть зараховуватися”. Побачивши мертву Настю, В. не розуміє, “навіщо йому тепер потрібний сенс життя й істина всесвітнього походження, якщо немає маленької, вірної людини, у якому істина стала б радістю й рухом”.