ДИТИНСТВО. ОТРОЦТВО. ЮНІСТЬ (Трилогія, 1851 – 1855) Зухин – товариш Николеньки по університеті. Йому років вісімнадцять.
Палка, сприйнятлива, діяльна, розгульна натура, повна сил і енергії, що розтрачуються в гульбах.
Час від часу запиває. Оповідач знайомиться з ним на з” брании кружка студентів, що вирішили разом готуватися кекзаменам. “…Маленький щільний брюнет із трохи оплили й завжди глянсуватим, але надзвичайно розумною, живою й незалежною особою.
Це вираження особливо надавали йому невисокий, але горбатий над глибокими
3. – тип різночинця, розумного, знаючого, хоча й не приналежного до розряду людей comme il faut, що спочатку викликає в оповідача “не тільки почуття презирства, але й деякої особистої ненависті, що я випробовував до них за те, що, не бив comme il faut, вони начебто вважали мене не тільки рівним собі,
Незважаючи на непереборну відразу до їхньої неохайної зовнішності й манер, оповідач почуває в 3. і його товаришах щось гарне й тягнеться до них. Його залучають знання, простота, чесність, поезія молодості й молодецтва. Крім безодні відтінків, що становлять різницю в їхньому розумінні життя, Николень-Ка не може позбутися від почуття нерівності між ним, людиною заможним, і ними, а тому ніяк не може “увійти з ними в рівні, щирі відносини”.
Однак поступово він втягується в їхній побут і ще раз відкриває для себе, що той же 3. , наприклад, краще і ясніше його судить про літературу й взагалі не тільки ні в чому йому не уступає, але навіть і перевершує, так що висота, з якої він, молодий аристократ, дивиться на 3. і його товаришів – Оперова, Иконина й ін. , – мнима