Іполит – головний герой однойменної трагедії. І., що живе в Трезене син афінського царя Тесея, своїм старанним шануванням Артеміди й зневагою, що виявляється до Афродіти, викликав гнів останньої. По її задуму в нього жагуче закохалася дружина Тесея й мачуха І. Федра. Стара годувальниця Федри вирішує будь-що-будь допомогти їй Проти волі Федри вона викликається виступити посередницею їхньої любові.
Однак І. з ненавистю й презирством відкидає речення годувальниці.
Випадково чула ця розмова Федра кінчає життя самогубством. Але, щоб змити
Артемида, Що З’явилася, відкриває Тесею істину, обвинувачуючи його
Основною рисою образа Й. є його благочестя. При цьому головною чеснотою виступає його незаймана чистота. І. не сумнівається у своїй чесноті й уважає себе переважаючої нею всіх людей Однак зворотним боком всецілої відданості Артеміді виявляється природна зневага, що він проявляє до богині Афродіті. І. рішуче відкидає всякі спроби свого старого слуги вберегти його від зарозумілості перед Афродітою.
Він поширює свою ненависть на всіх жінок і гнівно обрушується на зовсім що не заслужила його докорів Федру. І. ненавидить жінок зовсім не через те, що порочним виявилося, з його погляду, поводження Федри, навпроти, про поводження Федри він судить так у силу ненависті до жінок. І саме це несправедливе відношення стало в остаточному підсумку безпосередньою причиною його загибелі У приступі гніву й обурення І. грозить порушити дану їм клятву мовчати, не снисходя ні на які прохання годувальниці. Ці лементи обурення чує Федра й, готуючись умерти, готовить загибель і І. Додатковою характеристикою образа І. є підкреслена елітарність його способу життя, що також не могла одержати однозначно позитивної оцінки з боку навіть цілком утвореного й сучасного античного глядача цієї трагедії.
У цій трагедії головним антагоністом І. виступає Федра. У її образі знаходить розвиток та ж тема – співвідношення щирого благочестя й дотримання чистоти. У цьому змісті образи мають паралельний розвиток.
Однак стосовно до Федре тема розвивається в позитивному ключі: Федра пручається страсті, щоб не переступити традиційні норми моралі, і такий опір не може викликати нічого, крім похвали.
Що стосується Й. , те в його образі тема одержує скоріше негативне трактування. У цьому змісті образи Федри й І. протиставляються друг другові