(1905)
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: філософська поема.
Тема: зображення “смерті Мойсея як пророка, не признаного своїм народом” – так визначає тему сам автор і далі наголошує: “ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні”.
Головна ідея: заклик вірити у свій народ, у своє майбутнє, позбутися рабської психології й будувати нове життя.
Головні герої: ліричний герой, Мойсей, князь конюхів Єгошуа; Єгова (Бог); єврейський народ; супротивники Мойсея – датан і Авірон; демон
Композиція: поема складається з прологу і двадцяти пісень.
Сюжет твору: сорок років єврейський народ, який вийшов з єгипетської неволі, шукав землю обітовану, але за лічені дні до досягнення бажаного краю він зневіряється і втрачає оптимізм – у високу світлу мрію вірить лише провідник народу Мойсей – датан і Авірон пропонують закидати Мойсея камінням – Мойсей виходить на широкий майдан, стає на камінь і виголошує промову (невже доведеться розтоптати, “як гнилу колоду”, того, кого “батьки звали батьком народу”?) – Мойсей застерігає народ від Божого гніву, адже йому
Віршовий розмір поеми: анапест (пролог написано ямбом).
Літературознавці про твір. Поему розпочинає пролог – звернення до народу: “Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той нароз-дорожжу… ” Таким було українство на початку сторіччя: розштампова-не, розділене між кількома державами, після кількох століть панської неволі, воно, не маючи свого ватажка, пророка, не знало, куди і як рухатися. Мойсей присвятив себе служінню народові, та доля проводиря складна й підступна. Авірон і датан підбурюють народ проти Мойсея. Вони навіть погрожують закидати Мойсея камінням.
Та ні погрози, ні залякування не спинять пророка. Мойсей усвідомлює, що найголовніше для народу, який тільки-но піднявся, – увесь час рухатись уперед, не спиняючись ані на мить. Він розповідає народові алегоричну притчу – казку про те, як дерева обирали собі короля.
Жодне з розкішних дерев: ані кедр, ані пальма, ані рожа, ані дуб, ані береза – не погодилися служити для захисту, честі, надії, підмоги інших дерев… лише терен згодився принести себе в жертву деревам, боронити їх, щоб вони буяли до неба. Мойсей розкриває алегорію казки – “виклад до неї”:
Дерева – се народи землі, А король у їх колі – Божий вибранець, син і слуга Господевої волі.
У цій притчі Франко викладає свій погляд на пророка-вождя народу, який прагне дістати свободу. Відданість своєму народові, усвідомлення його прагнень – риси, якими має бути наділений поводир. Зневірившись у власних силах, у подальшій боротьбі, піддавшись намовлянням Авірона й датана, народ відмовляється слухати Мойсея, вірити йому, визнавати за свого пророка. Мойсей полишає табір.
Після розмови з Азазелем Мойсей відчуває сумнів, чи справді він служив своєму народові, чи не варто було залишатися в Єгипті. За це Єгова суворо покарав його:
А що ти усомнивсь на момент Щодо волі моєї, То побачивши сю вітчину,
Сам не вступиш до неї.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)