Іван Драч – Ці слова про набиті трамваї

ІВАН ДРАЧ * * * Ці слова – про набиті трамваї У вечірні просинені сутінки, Про зволожене танучим снігом Вітряне різкувате повітря, І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням, І про мрійні і теплі фіалки

У спітнілій його руці. Ці слова – про терпку утому, Що сплива водяними струмками У блискучий цинковий тазик З його шиї, плечей і спини;

Про рожевий ворсистий рушник З ледь відчутним тривожачим запахом Молодого жіночого тіла, І про очі, яким він привіз Соромливі свої фіалки.

Ці слова – про сплетені руки, Про жагучі шепоти юності, Що війнули з податливих вуст І згубились в розкішній косі дружини. Ці слова – про фіалки щастя,

Що порану цвітуть під очима В захмелілий медовий місяць. Ці слова – про нове життя, Що заб’ється під серцем матері

Після ніжного того цвітіння.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Іван Драч – Ці слова про набиті трамваї