Іван Федорович Драч (* 17 жовтня 1936, Теліжинці Тетіївського району Київської області) – український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Перший голова Народного Руху України (1989). Герой України (2006).
Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічці села Дзвіняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ по зоні діяльності МТС. 1955-1958 служив у армії.
Навчався від 1958 у Київському університеті.
Тоді ж написав перші вірші, деякі з них були критичними по відношенню до радянської влади. До того ж часу відносяться перші контакти Івана Драча з українськими дисидентами. Однак після їх розгону та арештів радянським режимом Іван Драч написав відкритий лист, у якому каявся в своїх зв’язках з дисидентами (травень 1966), після чого стосунки Івана Драча і офіційної влади суттєво покращились. У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім.
Т.
О. П. Довженка. Після початку Перебудови відновив контакти в дисидентських колах. На І з’їзді Народного Руху України за перебудову 7-10 вересня 1989 р. був обраний його головою: з 1109 делегатів І з’їзду 38 голосів “проти”, 15 – “утрималися” – всі інші – “за”. (1-й заступний голови Руху – Конєв Сергій Іванович, заступники: Володимир Яворівський, Володимир Черняк, Михайло Горинь).
З 28 лютого по 4 грудня 1992 він був співголовою НРУ разом з В’ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем. Пізніше очолив громадську організацію – Товариство “Україна-Світ”. Весною 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради України від Артемівського (№ 259) виборчого округу. За нього проголосувало 66,38% виборців.
З березня 1998 по квітень 2002 – Народний депутат України 3-го скликання На парламентських виборах 31 березня 2002 р. І. Драч виступав у списку “Нашої України” під номером 31. Таким чином, він втретє стає членом Парламенту України.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)