Історія літератури (від грец. Ι&;#963;&;#964;&;#959;&;#961;&;#943;&;#945; – розповідь про минуле) займається дослідженням художньої літератури в історичному аспекті від її зародження й до наших днів. Вона включає в себе численні історії окремих національних літератур, як старих, що мають багатовікову традицію (наприклад історія китайської літератури, історія англійської літератури, історія української літератури), так і новітніх, розвиток яких обмежується десятками років (наприклад історія чукотської літератури, історія літератури мансі).
Так, тривала відсутність державності українського народу, утиски його мови та культури впродовж віків знайшли своє помітне відображення в історії національної літератури в цілому, у творчості окремих її представників (наприклад Т. Шевченка, П. Куліша, Б. Лепкого).
Своїм обсягом,
II. Доба орнаментального стилю – XII-XIII ст. III. Переходова доба – XIV-XV ст.
IV. Ренесанс та реформація – кінець XVI ст.
V. Барокко – XVII-XVIII ст. VI. Класицизм – кінець XVIII ст. – 40-ві роки XIX ст. VII. Романтика – кінець 20-х років – початок 60-х років XIX ст.
VIII. Реалізм – від 60-х років XIX ст. … IX. Символізм – початок XX ст.”.
Відомі й інші періодизації історії української літератури.
Наукова розробка окремих проблем історії літератури веде до спеціалізації досліджень, обмеження їх певною добою, зокрема: історією української літератури XX ст., історією української літератури XIX ст., історією давньої літератури тощо. Творчість окремих письменників-класиків також дала цілі напрями в історії літератури, такі як шевченкознавство, франкознавство, шекспірознавство, толстознавство і т. д.
В історії літератури побутують переважно ті ж жанри, що й у теорії: монографія, огляд, стаття, есе. Трапляються також нарис, рецензія.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)