“Історія Русів” – адресований у віки змістовий та почуттєво-патріотичний заряд” (В. Соболь)

Правдива історія України, її тернистий шлях постає перед нами зі сторінок найвизначнішої пам’ятки української політичної думки кінця XVIII століття, названої невідомим автором “Історія Русів”. Це своєрідним фактах про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII століття.

Знайомство із цією унікальною працею переконало мене у тому, що Київська Русь – першодержава тільки українського народу. Український сучасний поет і політик Іван Драч здійснив 1991-го року переклад “Історії Русів” нашою рідною мовою і

зазначив: “Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись”.

Заборони, замовчування” непомічання супроводжували що книгу до свого читача протягом довгих літ (вперше видана була в Нью-Йорку 1846-го року).

“Історія Русів” тривалий час вважалася книгою крамольною, оскільки незаперечно стверджувала самобутній шлях розвитку й утвердження українців як окремого народу зі своєю мовою, історією, традиціями. Русь, Рутенія (нині Україна) і Московія, народ якої називаємо нині руським, – це різні землі й різні поняття.

Авторові було небезпечно оприлюднювати своє ім’я, оскільки він сміливо й переконливо заперечив

насаджувану російськими істориками – шовіністами думку, ніби Україна з’явилася тільки в XIV-му столітті. Русь, довів автор, – це Україна, а не Росія. За свідченням історика В. Шевчука, головна засада твору – “натуральне, моральне та історичне право кожного народу на самостійний державно-політичний розвиток, а боротьба українців за визволення – головний зміст книги”.

Мене вразило те, що ця видатна книга поширювалася серед читачів таємно. Людям потрібна була правда, і книга давала її.

“Історію Русів” читали Т. Шевченко і О. Пушкін, А. Метлинський і М. Костомаров, М. Гоголь і М. Драгоманов, П. Куліш і С. Руданський… Можливо, саме під впливом цієї книги зміцніло Шевченкове переконання в тому, що доля українського народу не менш трагічна за долю народу єврейського.

Секрет надзвичайної привабливості твору – в поєднанні історичного та художнього потенціалів. Особливе місце в “Історії Русів” відведене таким непересічним особистостям, як Богдан Хмельницький (уривок “Хмельницький, Барабаш і рескрипт короля”) та Іван Мазепа (уривок “Прокламація гетьмана Мазепи”).

Невідомий автор описує державотворці діяння Б. Хмельницького як високопатріотичні, загальнонародні. Гетьман – людина, котра вміє стратегічно мислити, знаходити вихід із найскрутніших ситуацій, приймати відповідальні історичні рішення. Доба Хмельниччини та її видатний представник займають у книзі чільне місце.

Гетьмана Мазепу автор показує як людину, наділену багатьма чеснотами. В особистості його відзначається насамперед військовий хист, вправність та вмілість. Ідею незалежної України гетьман пов’язує з наміром визволитися з-під влади російського царя, уклавши угоду із шведським королем Карлом XII. Мазепа жив цією ідеєю, прагнув відкрити своїм співвітчизникам очі на справжній стан речей, пробудити почуття історичної пам’яті і національної гідності.

Одним із смислових центрів твору є прокламація Івана Мазепи, в якій гетьман-патріот розкриває перед народом свої благородні наміри, величні плани, пов’язані з побудовою самостійної України. Мудра книга вчить нас бути справжніми патріотами, вивчати правдиву історію своєї країни, всіляко сприяти утвердженню незалежної, самостійної держави, в якій житимуть щасливі своєю долею українці-руси.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

“Історія Русів” – адресований у віки змістовий та почуттєво-патріотичний заряд” (В. Соболь)