ХІХ століття – це час стрімкого розвитку промисловості, науково-технічного прогресу та занепаду релігійних вірувань. Основним гаслом цього періоду є свобода. Але кожен народ, кожна держава тлумачить волю по-різному.
ХІХ століття – це теж доба індустріальної революції в Сполучених Штатах Америки та Європі, період становлення міської культури. Через вплив модерних здобутків науки духовні вірування людей знаходяться у кризовому стані. В цей період поширеним став позитивізм – філософських напрям, який грунтувався на тому принципі,
Література ХІХ століття була міцно пов’язана з добою, в котрій і формувалася. З середини ХІХ століття став формуватися реалізм. Класиками реалістичної літератури є Стендаль, Бальзак, Діккенс, Пушкін, Гоголь, Флобер, Гончаров, Тургенєв, Толстой, Достоєвський. Письменники-реалісти писали про повсякденне життя. Одним із найважливіших положень реалістичного мистецтва є зображення літературного персонажа в щільному зв’язку з тим оточенням, яке творить людський характер.
Письменники-реалісти
Спочатку натуралістичні твори навіть не друкувалися. Однак, так чи інакше, натуралізм зробив вагомий вплив на розвиток світової літератури. Його представники змусили вкотре передивитися проблему заборон в літературі та розширити коло дозволених тем.