Які уроки нам дає історія? (твір-роздум на суспільно-політичну тему)

Часом людині здається, що вона “неповторна”: ми кохаємо так, як ніхто ніколи не кохав. Ми страждаємо так, як ніхто ніколи не страждав. Ми помиляємося, ми перемагаємо…

Та ось відкриваю книжку “Міфи Давньої Греції”. Здається, персонажі міфів зовсім не люди, а боги, титани, герої. Вони живуть у казковому фантастичному світі, але страждають, як і ми, кохають, як і ми, помиляються, як і ми, плетуть страшні інтриги, як і ми.

А Святе Писання – джерело мудрості, що не перестає хвилювати людство протягом багатьох століть! Історія братовбивці

Каїна, зрадника Іуди, набуваючи різних форм вираження, повторюється багато разів. Чи можна увійти в одну і ту саму річку двічі? Я думаю, що стосовно історії це твердження є хибним.

Наприкінці XІX ст. Емським указом було заборонено друкування українських книжок, крім історичних документів і творів красного письменства. “Цим лютим законом, – писав Володимир Дорошенко, – уряд хотів замкнути рота українському народові, зробити з нього безсловесного раба”. Звісно, можна до нестями стверджувати, що української нації ніколи не існувало, що її історію і культуру створювали прибульці із сусідніх братніх

держав, і при цьому посилатися на демократичність деяких інших країн світу, у яких “мовного питання” ніколи не було, тому що до будь-якої мови завжди ставилися толерантно.

Напевно, із цим радісним запереченням свого права на існування нації, об’єднаної спільною історією, культурою, мовою, дуже легко заздрісно зауважувати: “Як гарно жити в цивілізованих європейських країнах! Чому ми не можемо жити так само?” Мабуть, тому, що рабський дух так міцно затримався у нашій крові, що поклоніння перед силою і могутністю сусідніх держав видається напрочуд правильним і необхідним.

Паралелі між історією і сучасністю можна продовжувати проводити безкінечно. У тридцятих-роках XX століття починається тотальне знищення української інтелігенції, а потім і знищення всієї нації (згадаємо голодомор 1932-1933 pp.). Голод – це не тільки смерть, це також і духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х pp.

XX ст., не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Голодомор (насильницьке моріння людей голодом) жахає уже самою своєю можливістю… у XX ст. в самому центрі Європи… у державі, що проголошувала себе найгуманнішою, найдемократичнішою, найперспективнішою… Історія і справді не знала чогось подібного.

Середина XX ст. також відзначена трагічними подіями не тільки для України, а й для усього світу. Найстрашніші наслідки мав прихід фашистів до влади.

Уряд Німеччини взяв курс на боротьбу за світове панування. Націонал-соціалісти, захопивши владу, розгромили й заборонили інші політичні партії, розпустили всі громадські організації, а натомість створили свої власні терористичні органи – СА, СС, гестапо. Мільйони загиблих, покалічених принесла навала фашистів у країни Європи.

У 1945 році, після розгрому фашистської Німеччини силами антигітлерівської коаліції, націонал-соціалістичну партію було розпущено, а її верхівку відправлено до суду. Проте страшна сторінка світової історії на цьому не була закрита. Націонал-соціалістичні угруповання час від часу народжуються в країнах, що входили до складу СРСР.

Предки проливали кров для того, щоб зупинити фашистське безглуздя, проте їхні нащадки залюбки відроджують безжальні варварські ідеї. Більше того, намагаються втілити їх у реальність. Усі ми стали свідками подій в Іраку.

Демократичні американці вирішили визволити бідних іракців із полону диктатури. Для цього були застосовані “найдемократичніші” способи: військова окупація, прилюдна страта глави держави.

Результатом таких “мирних” спроб затвердити позиції демократії у світі стала повна анархія у самих Сполучених Штатах: щодня у випусках новин повідомляється про нові жертви терактів. А скільки юних талановитих громадян утратила Америка?

Історія – це невичерпне джерело людської мудрості, мужності, стійкості, але й водночас людської жорстокості, безглуздя. Наше завдання полягає в тому, щоб уважно вивчити уроки минулого. Ми не повинні допускати повторення антигуманних провокаційних подій минулого, натомість маємо наслідувати і примножувати мудрість, даровану нам величною і трагічною водночас історією людства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Які уроки нам дає історія? (твір-роздум на суспільно-політичну тему)