Недавно я прочитала розповідь Чехова “Ионыч”. Чехів жагуче бичував людську вульгарність у побуті й настроях інтелігенції. Намалювавши безліч образів російських інтелігентів, Чехов досяг величезної сили типізації. Імена деяких його героїв стали загальними. До їхнього числа належить насамперед ім’я Беликова, ворога всього нової й свіжого, “людини у футлярі”, що живе під вічним побоюванням: “Як би чого не вийшло”.
Також типова для епохи Чехова фігура доктори Старцева.
Чехов розповідає сумну історію утвореного, ділового
Старців намагається ввійти в життя городян, знайти в їхніх серцях відгуки на ті думки й почуття, якими він живе. Але незабаром “досвід навчив його помалу, що поки з обивателем граєш у карти або закушуєш із ним, те це мирна, добросердий і навіть недурна людина, але варто тільки заговорити з ним про що-небудь неїстівному, наприклад, про політика
Був у житті Старцева момент, коли він відчув зачарування життя, влада поетичної мрії. Це було тоді, коли він закохався в дочку Туркиных. Але почуття Старцева не знайшло відгуку
Котик виїхала в столицю – і Старців знову залишився самотнім у колі сірих провінційних обивателів. Через кілька років після невдалого сватовства Старців знову зустрічається з колись коханою дівчиною. На мінуту в душі його “зажеврівся вогник”.
Йому здалося, що колишнє почуття, таке міцне, радісне й болісне, котре навіть не можна “передати на словах”, з’явиться знову й дівчина тепер може відповісти на нього. Йо Старців тепер уже інша людина: він сам уже не здатний до глибокого почуття
Старців безнадійно опускається. Його цікавлять тільки гроші, карти так сита вечеря. Відсутність високих поривів, що облагороджують, і ідейних прагнень, прозаїчність настроїв і щиросердечна сухість перетворюють його в обивателя, у грубого жадібного егоїста. Зміна психології Старцева послідовно відбивається в нього мові
,Іноді Старців був ще повний свіжих, невитрачених щиросердечних сил, у мовах його чулися почуття й щирість. У пору закоханості в Котика з мови його зриваються такі фрази: “Благаю вас”, “Жагуче хочу”, “Заклинаю вас”. Однак життя “без вражень, без думок” брала своє. Теперішній ідеал Старцева – лише забезпеченість і спокій.
Черствий лікар, що не бажає втратити ні однієї зайвої мінути на розмови з пацієнтами, він грубо буркоче: “Извольте відповідати тільки на питання. Не розмовляти!
” Так процес духовного зубожіння позначався в його мові. Майстерність Чехова-Оповідача особливо проявляється в композиції “Ионыча”. Композиція розповіді підкоряється однієї загальної мети – показати поступове духовне заперечення героя й убоге життя міста
Але як розповісти про життя героя й цілого міста протягом декількох сторінок? Чехів домагається цього наступними художніми засобами. Насамперед поступово й непомітно спрощується композиційно-сюжетна лінія розповіді
Такі компоненти добутку, як пейзаж і діалоги, у міру розвитку сюжету зникають, автор мистецьки ставить це у зв’язок з еволюцією образа героя. Поки Старців був молодий, він любив музику, співав, закохувався, мріяв, вів суперечки й розмовляв з навколишніми. Для характеристики його настроїв потрібний був і пейзаж місячної ночі, тонко передавальне зачарування любові, пережитої героєм, і діалоги, що обрисовують гаму його переживань. У міру того як коло інтересів Старцева звужується, яскраві фарби з його життя зникають
Старців перетворюється в похмурого самотнього обивателя, пейзаж і діалог робляться тепер непотрібними в добутку. Тому що, за словами Чехова, “белетристика повинна укладатися відразу, у секунду”, автор, зображуючи багаторічний процес морального падіння героя, розставляє на життєвому шляху героя тільки основні віхи. Ми довідаємося, що перша подорож у місто Старців робить пішки, потім їздить на парі коней і, нарешті, на трійці з бубонцями, з розгодованими кучерями на козлах.
Проміжок між цими віхами автор не заповнює нічим, так це й не потрібно: ріст матеріального благополуччя й огрубіння героя змальований уже гранично виразно декількома характерними штрихами. Ще одна цікава особливість розповіді
Губернатор міста, у якому розвиваються події, майже не описується автором. Тим часом дуже добре відчувається задушлива атмосфера міста. Досягається це наступним художнім прийомом: автор знайомить нас із самою утвореною й талановитою родиною в місті – родиною Туркиных. Чехів тричі дає опис цієї родини, щораз спрощуючи й скорочуючи опис
Зовні гарне життя Туркиных виявляється до жаху монотонної. Туркин у своїх міркуваннях про збитки, йому заподіяних, доводить думка до масштабів людства. Від життя людині – збиток, -. Філософствує він, – а від смерті – користь
И стає гірко, навіщо на світі такий страшний порядок, що життя, що дається людині тільки один раз, пропадає без користі. Але Чехов не тільки сміявся, не тільки знущався й тужив, він бачив Майбутнє Росії. Усе в чеховських повістях і розповідях, п’єсах і новелах присвячено ідеї знищення того вульгарн і мерзенного, що діялося в Росії.
Тема добутку – зображення мертвотної сили обивательщини й вульгарності, що засмоктує у своє болото навіть культурної людини, якщо в нього немає внутрішнього протесту й ідейної протиотрути. Розповідь допомагає читачам побачити навколишню їхню дійсність при яскравому світлі полуденного сонця, коли всього видніше темні плями
(1 votes, average: 5.00 out of 5)