Деградація особистості під впливом пристрасті до наживи (за оповіданням А. П. Чехова “Іонич”) АНТОН ЧЕХОВ

10 клас

ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

АНТОН ЧЕХОВ

Деградація особистості під впливом пристрасті до наживи (за оповіданням А. П. Чехова “Іонич”)

Як ми поживаємо отут? Та ніяк.

Старішаємо, повнішаємо, опускаємося.

День і ніч-доба геть, життя проходить

Тьмяно, без вражень, без думок…

А. Чехов

Оповідання “Іонич” було написано А. П. Чеховим у 1898 році. Тема не була новою для нього. Він знову звернувся до питання, над яким хотів примусити задуматися російського обивателя. Для чого жити?

У чому сенс життя?

Відчувається, що автору було боляче спостерігати деградацію свого героя. Чехов не тільки глузував з тих, хто товстішає, тупішає.

Він змушував задуматися читача: а який я? Чи не схожий я на них? А якщо схожий, що зробити, щоб зникла ця схожість?

Який же він, герой оповідання “Іонич”? Такий же звичний недалекий товстун із тьмяними короткими думками, які юрбами виходили з-під пера Чехова і населяли російські повітові міста С., P., Н. і так далі? Чи є в ньому щось особливе?

Є, безсумнівно. І це особливе – розум. Дмитро Іонич Старцев розумний. Пригадаємо його на початку оповідання.

Хіба здаються йому романи

Віри Йосипівни гарними і потрібними? Ні. Хіба здаються йому жарти Івана Петровича смішними і вдалими? Ні. А гра Котика?

Вона нагадує Старцеву грубу механічну роботу. А інші жителі міста? Вони дратують Старцева.

Чим викликане роздратування? Молодий лікар розуміє, наскільки незначні інтереси оточуючих його людей, які говорять із задоволенням тільки про їжу. Але виникли в Старцева хоча б думки про те, що потрібно боротися з цією вузькістю інтересів? Ні.

У нього не виникло бажання боротися навіть за своє кохання. Втім, його почуття важко назвати коханням. Не може викликати повагу почуття, що згасло через три дні після відмови Катерини Іванівни.

Кохання – це почуття, яке однаково гучно змушує стукати серця і в палаці, і в курені. Старцев нездатний на таке почуття. Не випадково він із задоволенням думає про придане, а відмова коханої не приводить його в розпач, а ображає. Сильне почуття потребує переживань, витрати духовних сил.

А це не властиво Старцеву.

Героєм опанували душевні лінощі, що заважає йому страждати і ненавидіти, заважає боротися з тими хибами в навколишньому житті, які він помічає. Такі лінощі і породжують ту пристрасть, що згодом витравить усе хоч трішки піднесене з душі Старцева.

Чому саме пристрасть до наживи більше за все привернула ледачого Іонича? Тому що ця пристрасть не входила в суперечність з уявленнями оточення про добропорядне життя, ця пристрасть викликала повагу і розуміння обивателів, із якими Старцеву не захотілося сваритися.

І наприкінці оповідання саме думка про гроші згасила останній вогник у душі Іонича, запалений словами дорослої і розумної Катерини Іванівни.

Чи можливі Іоничі в наш час? На жаль, їх багато. Ще живучі уявлення про те, що для поваги людей достатньо придбати машину, гарні меблі й імпортний одяг. І, на жаль, у багатьох такий добробут викликає прихильність, незалежно від того, негідник володіє машиною чи гарна людина. Добробут – це добре.

Але страшно, коли він затьмарює все інше в житті: кохання і ненависть, добро і чуйність, мрії і страждання. Коли бачу сучасних Іоничів, подумки звертаюся до них:

Не позволяй душе лениться.

Чтоб в ступе воду не толочь,

Душа обязана трудиться

И день и ночь, и день и ночь…

Дуже хочеться, щоб у кожній людській душі горів вогник, який не загасять миттєві думки про шурхотливі папірці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Деградація особистості під впливом пристрасті до наживи (за оповіданням А. П. Чехова “Іонич”) АНТОН ЧЕХОВ