Образ доктори Старцева в оповіданні А. П. Чехова “Ионич”

Образ доктора Старцева в оповіданні Антона Павловича Чехова “Ионич” є неоднозначним, як і багато інших характерів, що з’являються на сторінках сатирических добутків письменника. Чехів намагався приділяти максимально можливу увагу психологічної характеристике персонажів, причому для цього йому зовсім не обов’язково було докладно й у деталях описувати всі дрібні переживання або щиросердечні метання человека. Навпаки, живі, немов накидані швидкою й точною кистю художника, портрети героїв чеховських оповідань дивно яскраво й

об’ємно, народжуються з небільших штрихів і акцентів, майстерно розставлених автором.

Описуючи оточення доктора Старцева в расрозповіді “Ионич”, Чехов дає нам зрозуміти, на якому тлі відбувалася еволюція героя. Нудні й пісні, не наділені ніяким особливим талантом люди з окружения Старцева (яскравий приклад – сім’я Туркиних) контрастируют з молодим, енергійним, емоційним доктором.

Незважаючи на те, що каждий член сім’ї Туркиних намагається підкреслити власну неординарність, їхня щоденність і вульгарність тільки сильніше впадають в око. Що ж сам Старців? На початку оповідання він відличается

від багатьох людей свого кола мечтательностью, активною життєвою позицією, інтересом до життя. Старців – молодий і перспективний земський лікар, человек щирий і захопливий.

Героєві властивий і трезвий, раціональний погляд на речі, які його окружают (зокрема, перед тим, як зробити речення руки й серця своїй обраниці Катерині Іванові, він досить тверезо оцінює перспективи такого сполучника).

Але Старців ще молодий, чутливий, емоційнийі, тому доводи розуму відходять на другий план – і він все-таки робить речення. Але відмова Катерини Іванівни, доторая настільки впевнена в глибині й силі свого таланта, що не бажає бачити очевидних фактів (читачеві вже стає зрозуміло, що піаністка із цієї дами може вийти досить посередня), вибиває Старцева з колії Він на кілька днів поринає в безодню страждань, а потім втрачає інтерес до життя – до тої жизні, що вів до цього, до життя насиченої і ярякий, емоційної й палкої. Незабаром доктор Старців із цікавої й захопливої людини перетворюється в замкнутого, нетовариського, жадібного, ледачого “поляка надутого”, як його називають навколишні.

Міняється й зовнішній вигляд героя – він стає обрезклим і расплившимся.

Трагедія доктора Старцева полягає в тім, що його життя пройшло практично впустую, не приносячись особою радості ні йому, ні навколишнім його людям. Він сам замечает, що “опускається”, лінується, стає нудною й інертною людиною, обивателем у самому гіршому змісті цього слова, але не має ні сил, ні стимулу для того, щоб із цим боротися. Що може бути трагичнее, чим деградація людини, усвідомлювана їм самим?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Образ доктори Старцева в оповіданні А. П. Чехова “Ионич”