Драма ” Сто тисяч ” написана з використанням зображення українського побуту, критики тодішніх реалій. За формою, по художньому жанрі – це локальний Твір, у якому описана окреме життя окремої людини в обмежених історичних рамках. Але за змістом, по проблематиці цей твір зовсім не локальне.
Ким є Гарасим Калитка – дивний і незвичайний образ в українській історії, розвиток нашого суспільства або вічний образ? Пройшло багато часу, скільки ще пройде часу?
Для початку заглянемо в літературу. Калитка, відгукнися! Чуються вигуки Пушкінського
Що їх поєднує? Звідки стільки? А як народ любить ці трагедії – радується: жваво, як жваво героїв зобразили! І лякається разом з тим: про Боже, це ж живих, теперішніх зобразили, такі ж усюди навколо! Гримимо далі…
Сварливий скрипливий голос – от і Гобсек Бальзака приєднався до них. Виходить не тільки в нас, у слов’ян зустрічаються такі люди…
Якщо Калитки є в літературі в такій кількості, у літературі різних народів їхніх епох, те, виходить, вони є й у житті – різних епох, різних народів. Звідки беруться,
Непрості питання. Насправді непрості
Що примушує людину ставити матеріальне вище духовного? Що змушує людини відверто зневажати щастям близьких, інтересами навколишніх, людськими почуттями – заради грошей? Насправді це не свідомий вибір, це наслідку чого завгодно: самітності, виховання, ударів долі, ненависті інших, впливу середовища – усього що завгодно. І це, я думаю, однаково не привід вибачати…
Найгірше, зрештою, це не результат: певні причини, повлекшие моральне виродження. А процес, процес цього духовного загнивання. Люди не бачать, не контролюють самі себе, не усвідомлюють. Взагалі – гірше всього, коли людина не усвідомлює
По літературі покликали, тепер ближче до реального життя. Існують зараз Калитки? Лицемірством було б затверджувати, що немає! І, ви знаєте, я думаю, Калитки як суспільний образ буде існувати завжди. Так, Калитка вічний. Змінилися, може бути, масштаби діяльності, змінилися, можливо пріоритети, втім, не виходячи за рамки сугубо матеріального… Можливо, навіть сучасний Калитка не так принижує близьких.
Чому? Тому що й близьких Калитках – теж Калитки, які також тягнуть у свою сторону. Нарешті, навіщо ж тоді намагатися змінити мир, навіщо бити по Калитці сатирою, сміхом, комедіями?
Насамперед, щоб він не став еталоном, щоб люди розуміли, що таке є, але так не повинні бути. І ще – щоб кожний, хто прочитав “Сто тисяч” і тим більше, побачив Калитку і його історію власними очами, знищив і висміяв Калитку в собі, у самому собі. Тому що зіпсовані ідеали, знаєте, заразні…
Калитка Так само вічна, як вічний Гамлет або Дон Кихот. У цьому, напевно якийсь вищий зміст. Так, можливо, установлюється рівновага у світі, своєрідний баланс між добром і злом…
Але сучасний мир небезпечно швидко рухається убік твердження зіпсованих ідеалів. Із цим варто боротися, я думаю. Історія Гарасима Калитки – історія про втрату духовності й людяності, зрештою, якщо говорити про цю втрату, то насправді – “краще смерть, чим така втрата”…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)