Зображення мироеда в комедії И. Карпенко-Карого “Сто тисяч”

Комедія И. Карпенко-Карого ” Сто тисяч ” зображує нових “героїв” наживи, “які виходили з низів, із селян, і ставали промисловими, фінансовими або земельними магнатами. Ця комедія стає поруч із іншими п’єсами И. Карпенко-Карого, у яких виникають мироеди (“Мартин Боруля”, “Хазяїн”), які готові віддати свою душу чортові за гроші. Головний герой п’єси “Сто тисяч” – Гарасим Калитка, людина, для якого найголовніша мета – скуповувати землю, стати ще більше богатим хазяїном

Всієї думки його спрямовані на це,

навіть під час сну ввижається йому земля: “Ох, земелька, свята земелька – божа ти дочечка! Як радісно тебе загрібати разом, в одні рук…”. Загрібає земельку Калитка, нагромаджує за рахунок руйнування господарств бідних селян, які через бідність тікали із села, і дрібних поміщиків, які не були пристосовані до нових умов господарювання.

Росте в нього земелька, хоча й говорить він, що грошей немає. Це зауважує й Бонавентура: “Скуповуйте помаленьку, скуповуйте!.. Добродії горять, а мужички з пожежі тягають…” При думці про новий шматок земельки в Калитки “диханье зводить”. І викрикує він з більшим

подивом: “А є чи на світі така людина, щоб не хотів землі купити?”.

Але щоб купувати землю, потрібні гроші, і більші гроші. А де ж їх взяти? І начебто відповідь на молитви Калитки, з’являється невідомий єврей, що пропонує йому купити за п’ять тисяч сто тисяч фальшивих грошей, які не можна відрізнити від теперішніх

Гроші – це засіб одержання землі, тому що “гроші всьому голова”. Нічого не бачить, ні про що не думає він, крім грошей; не хоче подивитися на історичні пам’ятки, які знайшов Бонавентура, говорячи: “А на біса…мені здалося? Що це грошей у мене додасться, як я їх побачу, або що?” Щоб не втратити навіть часточку грошей, і їсть він будинку, як простий мужик, і горілки не п’є ніколи на свої гроші. Це тип жахливого, ненажерливого мироеда, що у погоні за грішми не помітив грубейшего обману й став жертвою шахрая, що виявився хитрее його.

Гроші дуже згубно впливають на Гарасима Калитку. Забуває він за ними й людські почуття. Не хвилюється за долю сина Романа – йому аби тільки більше грошей було, аби тільки більше придане взяти від майбутньої дружини сина. Навіщо йому Мотря, наймичка, коли “хазяйський син повинен шукати хазяйську дочку з доданим”.

А Мотря хоча й “по душі” Романові, але “не по кишені”. Глибоко вражає і його відношення до власної дружини, що теж важко працює. Тому й називає його Параска “харцизом”, тому що Калитка “кінь жалує, а жінку бити збирається”.

Не дає цей жадібний “хазяїн” коня, щоб не йшла його дружина шість верст до церкви, тому що “худобина гроші коштує”. Здається огидним порівняння: “Те ти, а то кінь…”. Виявляється, що “кінь” значить набагато для нього більше, ніж власна дружина

Це страшний павук, що плете навколо всіх павутину із грошей. Коли Калитка довідається, що його одурачили, вирішує покінчити життя самогубством. Але вчасно приходить рятуйте!, хоча Калитка й не радий цьому: “Краще смерть, чим така втрата!” В образі Гарасима Калитки автор показав людину, що перетворився в мироеда, хижака, нещадного визискувача, для якого нічого не значать ні людські почуття, ні сльози жінки, ні угоди сина. Для нього саме головне – гроші.

Цей образ типовий для того часу, коли Україна йшла в XX сторіччя. Комедія “Сто тисяч” є більшим досягненням драматурга И. Карпенко-Карого. Вона стала першою сходинкою в зображенні великого ряду образів мироедов, які намагалися розбагатіти за рахунок зубожіння більшості селян.

Нелегкі часи настали для села – часи панування таких людей, як Калитка…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Зображення мироеда в комедії И. Карпенко-Карого “Сто тисяч”