Я прокинувся на тому світі – На тому боці океану. Так. Чикаго, загодований снігами По зав’язку чи просто лиш по вуха, Ледь блимав жужмом хмарочосів, Вони стояли рівно, ряд у ряд, Немов патрони світла в патронташі За мною приїздили тричі, Аби забрати в недалекий Медісон.
Літак пробивсь нарешті крізь сніги. Ми їхали на виступ в університет. Машину вів водій, співаючи зі страху. Молилась жінка ззаду, бо довкруж Машини перевернуті в кюветах Лежали голічерева розбиті, Як наші марення в часи розрядки. Свистіла завірюха, як в Норильську.
І
Переді мною просто за вікном За модерновими чіткими рамами І за суцільним величезним склом, Лямованим квітчастим візерунком Американського морозу сизого, Стояло чисте дерево калини. Червоні грона груденят були Запаяні прозорим хижим льодом, По пахви дерево в снігу стояло І просто йшло до мене – все у кризі. Плуганилось до мене, аж горіло. І я здригнувся – крізь усю планету До мене рідне деревце прийшло, З Теліженець калина проросла,
Старанно по-англійськи, як годиться, Старалась, аби тиша в домі пахла, Та дівчинка до мене підійшла. Сяйнувши світлом оченят бездонних, Малесенька, тонесенька калинонька Зробила кніксен, проказала тихо Калиновою мовою з акцентом: – Я звусь – Калина, а тебе як звати?! ________________________________ 1) Не буди! (Англ.).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)