Олександр Олесь – Наші предки – слов’яни

НАШІ ПРЕДКИ – СЛОВ’ЯНИ Над озерами, річками, На полянах лісових, На стрімких високих горах, На просторах степових, – Де лише сіріє стежка

Або вкрився збіжжям лан, Скрізь розкидались оселі Наших прадідів-слов’ян. Оселялись цілим родом:

Що людина, як одна?! Кревні люде – рід складали, Кревні роди – племена. Наймудріший і найстарший Цілим родом керував,

Видавав щодня накази, Правив, милував, карав. Кожне плем’я мало князя, Князь судив, водив на бій, Першим був він у відвазі І у мудрості своїй.

А коли ставав нездатним

До ладу і боротьби, Віче іншого на князя Вибирало без журби.

На річках, високих горах, Серед багон і болот Городи, міцні твердині

Будував собі народ. Коли ворог йшов війною, Метушилось все, як рій,

Замикалися ворота, Починався лютий бій. Бились, кидали каміння, Крізь баркан окріп лили, Попіл сипали у очі,

Гострі кидали коли… … Ось і ворога відбито. Все минуло: гнів і жах…

Кревні плачуть над борцями, Що звалилися в боях. І дають їм у могилу Зброю, вбрання і харчі,

Щоб вони не знали лиха, На тім світі живучи. На сумних могилах тужать І справляють тризну там, І несуть на сизі гори

Жертви праведним

богам.

Але все поволі, тихо Тоне в річці забуття, І на березі зеленім Квітне радісне життя… На луці палає ватра,

На луці ідуть танки. Тут в вінках цвітуть дівчата, Там співають парубки. В сю таємну ніч Купала

В лісі папороть цвіте, Розцвітає, обсипає, Цвіт-проміння золоте.

Промовляє звір до звіра, Хто підслуха мову їх, Хто у лісі найде квітку, Найде скарбів цілий міх.

А пісні все далі ллються, Вже поблідли і зірки, А ще огнища палають І мережаться танки. На кийки стоять схилившись Бородаті віщуни І розказують, що буде І з якої сторони.

Роздають недужим зілля, Щось шепочуть і плюють… Сих водою напувають, Тим камінчики дають.

І здається, з лісу вийшов На узлісся лісовик. Став, заслухавсь, задивився… Стрепенувсь і знову зник. І здається, щойно бігли

Тут русалки польові І розсипали зі сміхом Самоцвіти по траві. Але схід зайнявся сонцем, Хмари в золоті, в огні… І самотньо одцвітають

Зблідлі ватри вдалині.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Олександр Олесь – Наші предки – слов’яни