Літературні твори, у тому числі і повісті, побудовані на певних історичних подіях, далеко не завжди мають єдину мету, яка полягає в оповіданні про певну історичну епоху. Іноді у них є й інша, повчальна мета, яка полягає в тому, щоб показати людині деякі паралелі, тим самим навчити людину дечого нового. Однією з цілей історичної повісті Нечуя-Левицького “Єремія Вишневецький” є повчання читача деяким безумовним і безперечним в розумінні автора істин.
Головний герой твору – Єремія Вишневецький – це виходець зі славного українського
У ньому виразно відчувалося щось українське,
Думається, що основне, чого навчає ця повість, це те, що зрада батьківщини, зрада України ніколи не йде на користь. Варто відзначити, що Єремія Вишневецький так ніколи і не став щасливим. Бажання догодити польському королю та іншим високо посадовцям цієї країни помітно зіпсувало йому характер, зробило його складною і непередбачуваною людиною.
Поляки ж, пам’ятаючи про походження Єремія, не довіряли йому так, як іншим полякам, тим самим завдаючи йому певне приниження. Крім того, через свій характер і деякі внутрішні конфлікти Єремія не міг стати повністю щасливим і задоволеним і в сфері особистого життя. Це було ще одним підтвердженням того, що досягнення особистого щастя було для нього надзвичайно складним.
Не думаю, що можна говорити про відверту зраду українського народу Єремією Вишневецьким, все-таки він мав не так багато спільного з Україною в цілому, з раннього віку він перебував під польським впливом. Тим не менш, я думаю, що саме цього і повчає читачів цей твір – не можна ставати зрадником своєї країни і свого народу, як би далеко ти від нього ні віддалився. Це не приведе тебе до щастя.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)