Буряківець Юрій Дмитрович Молитва

Не покидай небесний отче нас, Як то кидає неня те дитятко, Яке в розпуки народилось час, Коли немає для дитини батька. Ти бачиш: сонце промені в пучки Ген пов’язало в клопотах буденних, Людиною усівшись край ріки, Забути суєту оту щоденну. І в цю врочистую, притихлу мить, Порадь мені, знеможеному сину, Чим лікувати серце, що болить, І немовлям отим кричить невпинно. Я вдосвіта встаю зробити більш Роботи, за своє життя коротке, І на папір кладу нехитрий вірш, Душі своєї частку і дріботку.

Благаю небеса, як щільно ніч Вкриває думи у бездольнім

світі, Таким не бути, як у гаю сич, У пору, як зірветься гнівно вітер. В шпиталь привозять: хворих і калік, І зірваним колоссям не наситиш, Душі, що слізно плаче оддалік, Її дочиста обікрали в світі. То ж славно грали сурми вдалині, А ми чекали до Різдва і Паски, І завжди так хотілося мені, У Тебе випросити трохи ласки. Нехай воскреснуть й на кутю прийдуть, Ті, що згубилися у пору люту, Ми ноги їм обмиємо і бруд Зітрем з чола у днину незабутню.

Насиплемо узвару, а в кутку Із немовлям радітиме Мадонна; І закрасується земля в вінку, І Великодні не затихнуть дзвони. Так із небес Ти янгола пошли, Пролятою сльозиною покаже, Де безневинні сплять в сирій землі, Хай мирт сузір’я на горбочки ляже. І на узбоччях стоптаних доріг, Ще папороть засвітиться, як згадка, І вічну пам’ять для убитих тих, Ти сотвори у пам’яті нащадків.

1968.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Буряківець Юрій Дмитрович Молитва