Юрій-Осип Федькович – Молитва

МОЛИТВА О, як то тихо вечором на ярі! Де сонце було, там кроваві смуги, І ніби склали світ на чорні мари,

Так все утихло, ні плачу, ні руги, Гейби всі люде привалили віком, Що криє сльози, сльози з чоловіком. І всі печалі, що мня вдень кроїли, Що моє серце на кавалки дерли,

Угризки, троски, всі ся укоїли, Гей ніби з світом і людьми замерли, І моя душа знов свобідна стала, Як тими днями, нім свій рай страдала. Тож склоню голов в засльожені квіти, І яко нужден, яко син той болю, Найнешасливший на всі людські діти,

Тобі ся, боже, боже мій, помолю, Як тими днями, як я ще молився І ще-м не думав, ще-м не печалився. Но що ж я, святе, буду тя благати,

Коли тебе я тілько напросився, А ти не можеш того мені дати? Відь моїй просьбі бог ще не родився!

А так не буду вже нічо просити, Лиш склоню голов та й зачну тужити.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)


Юрій-Осип Федькович – Молитва