Грінченко Борис Дмитрович

Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на ху­торі Вільховий Яр Харківського повіту Харківської губернії в родині відставного штабс-капітана, дворянина, у власності якого було кілька десятин землі та водний млин.

Батько з усіх сил намагався підтримувати в сім’ї дворянський уклад, слідкував, щоб діти не вживали “мужицьке наріччя”. Мати ж за походженням була з російської родини, була дочкою полковника Ліхтарьова.

Читати Борис Грінченко навчився рано, ще років у п’ять, перши­ми його вчителями стали В. Скотт, Дж. Байрон,

В. Гюго, О. Пушкін, М. Некрасов, О. Кольцов. Майже відразу хлопчик починає писати й сам.

Спочатку вірші, а потім береться за видання на своєму хуторі журналу, вміщуючи в ньому оповідання, “наукові розвідки” тощо.

До українського слова юнака прихилив перш за все “Кобзар” Т. Шевченка, а також спілкування з простими селянами.

Навчаючись у Харківській реальній середній школі, Б. Грінченко не раз випробовував свої твори на школярській аудиторії. Закінчити школу йому не вдалося: на п’ятому році навчання був ув’язнений і виключений зі школи. У в’язниці він пробув півтора місяці за звинуваченням

у революційній діяльності та розповсюдженні забороненої літератури.

Пізніше письменник склав екстерном іспити на звання народно­го учителя і з 1881 р. працював учителем на селі, присвятивши педа­гогічній діяльності все життя, за винятком 1886-1887 рр., коли працював земським статистом.

Б. Грінченко активно займається літературною діяльністю, зна­ходить підтримку І. Франка.

З початку 1894 р. письменник переїжджає до Чернігова, де пра­цює діловодом оціночної комісії губернського земства. Потім пере­бирається до Києва, укладає свій “Словарь української мови”, мате­ріали до якого почав збирати ще Пантелеймон Куліш.

З надією зустрів письменник революцію 1905 р. Однак вона при­несла йому тільки горе. Дочка Настя, що теж була письменницею, за участь в революційному русі була заарештована, а потім захворіла на туберкульоз. Невдовзі вона померла, а за нею й маленький її син. З того часу погіршився й стан здоров’я Б. Грінченка.

Він виїжджає до Італії, де й помирає 6 травня 1910 р. Тіло письменника перевезено до Києва і тут поховано.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Грінченко Борис Дмитрович