ДО ОДВІЧНИХ ЧЕСНОТ
Чи замислювались ви, чому люди люблять читати? Що їх приваблює у художній літературі? Мабуть, розповіді про яскраві, незабутні події, зустрічі з цікавими літературними героями, опис природи, традицій і звичаїв різних народів…
Однак магічна сила слова не обмежується лише тим, що викликає в нашій уяві певні картини.
Розмірковуючи над ситуаціями, описаними у книгах, творчий читач прагне знайти відповіді на безліч запитань, які хвилюють його в реальній дійсності: якою людиною я хочу бути? як будувати свої стосунки
Як своєрідне дзеркало художня література відображає життя в його найрізноманітніших проявах. Вона показує нам прекрасне і потворне, сумне і веселе, те, що викликає захоплення або обурення. Допомагаючи відрізнити добро від зла, чесність від лицемірства, високу мрію від мізерної, письменники прокладають нам шлях до уявної скарбниці одвічних чеснот.
Отже, подивимось у дзеркала людських характерів, народжені уявою російського та англійського майстрів слова – Антона Чехова та Чарлза Діккенса.
Антон Чехов(1860-1904)
Чехов уміє писати так, щоб словам було тісно, а думкам просторо.
Максим
Російського письменника Антона Чехова називають великим майстром маленьких оповідань. Короткими текстами він зумів створити літературні картини, які вже понад сто років
1 Горький Максим (псевдонім Олексія Пєшкова) – російський письменник кінця XIX – початку XX ст.
Захоплюють читачів глибиною думок і почуттів. “Стислість – сестра таланту”, “Мистецтво писати – мистецтво скорочувати”, – казав Чехов. Він розраховував на творчого читача, який своїми розумом і уявою домалює те, на що автор лише натякнув.
Народився письменник неподалік від України – в невеличкому південному місті Таганрозі на березі Азовського моря. Його батько тримав дрібну крамницю, де Антоші разом із братами доводилось годинами обслуговувати покупців. У той час як однолітки бавились на вулиці, хлопчик відчував себе в’язнем нецікавого дорослого життя. Замість насолоди дитячими іграми він був приречений на нудне спостереження за численними відвідувачами батькової крамниці. Згадуючи про ці роки, Чехов напише: “У дитинстві в мене не було дитинства”.
Незважаючи на таке безрадісне становище, Антоша не втрачав оптимізму1. Він завжди знаходив час на дотепні витівки, жарти й розиграші, що додавали яскравих фарб у сірі картинки його життя. Згодом тонка спостережливість і потяг до гумору (риси письменника, так яскраво виражені ще в дитинстві) знайдуть своє відображення в літературній творчості Антона Чехова, яка розпочнеться в Москві.
Коли Антону виповнилося дев’ятнадцять років, він переїхав до столиці і вступив до медичного факультету Московського університету. На той час сім’я Чехових бідувала, і юному студенту довелося забезпечувати матір і батька, платити за освіту молодших брата й сестри. Антон почав заробляти на життя літературною діяльністю. У родині Чехових ходив переказ про те, що перше оповідання він надрукував, щоб купити мамі іменинний пиріг. Цікаво, що свої короткі історії, опубліковані в російських гумористичних журналах, письменник підписував різними псевдонімами, а найчастіше – “Антоша Чехонте”.
Таке жартівливе прізвисько дав йому один з учителів таганрозької гімназії, який уже тоді помітив у своєму учневі дивовижний талант гумориста.
Так студент-медик став відомим письменником, а написані ним короткі історії і нині сприймаються читачами як своєрідні ліки для душі. Адже, висміюючи численні людські вади, Чехов відкриває нам очі на самих себе і підказує шляхи до самовдосконалення.
1 Оптимізм – світосприйняття, перейняте бадьорістю, життєрадісністю, твердою вірою в краще майбутнє, в успіх; протилежне – песимізм.
1. Розкажіть про дитинство Чехова.
2. Чому Чехова називають великим майстром маленьких оповідань?
3. Поясніть, як ви розумієте наведені в статті вислови російського письменника Антона Чехова.
Із секретів літературознавства
Художня деталь
Велику роль в оповіданнях Чехова відіграє художня деталь – виразна подробиця, яка допомагає уявити зображену автором картину, предмет чи характер. Письменник не описує все, що бачить, а певними штрихами робить натяки, за якими уважний і вдумливий читач може уявити значно більше, ніж сказано словами. В одному зі своїх творів Чехов вустами персонажа говорить, що коли хочеш передати картину місячної ночі, то не треба описувати всю ніч – це неможливо, та й не справить враження.
Досить сказати лише про шматочок скла, який блищить під місячним сяйвом. Усе інше домалює наша уява, яка буде живитися власними спостереженнями місячної ночі. Ось тут і починається співтворчість читача з письменником.
Майстер слова щоразу подає нашій уяві художні деталі, які можуть відтворювати риси зовнішності, одягу, обстановки, особливості поведінки персонажа. Читачі, розмірковуючи над ними, малюють внутрішнім зором картини, які викликають хвилювання або відчуття спокою, сміх або сльози. Спробуємо й ми скористатися знаннями про художню деталь як чарівним ключиком до оповідань Антона Чехова.
За Клавдією Фроловою.
“Цікаве літературознавство “
1. Як ви зрозуміли, що таке художня деталь?
2. Поміркуйте, чому художня деталь може бути чарівним ключиком до твору.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)