І. Франко – автор багатьох чудових, оригінальних поем – передусім глибокого філософського спрямування, але поемою всіх поем є його всесвітньо відомий “Мойсей”.
Образ пророка проходить майже наскрізно через усю Франкову творчість. Поема “Мойсей” у певному розумінні – його лебедина пісня. Ось наскільки цей твір був дорогий йому: “Все найкраще, найвище, що знав, я у тебе вкладаю”, – писав він.
Фабула поеми – це сорокарічний тернистий шлях ізраїльтян з єгипетської неволі для обітованої землі. Пророк не довів
Народ вагається між різними силами, провідник чітко здійснює свій історичний задум. З цього протистояння виникає глибока драма, бо роздертий навпіл народ (одна частина йде за Мойсеєм і Аароном, а друга – за Датаном і Авіроном) гине в “громадянській війні”, тому що тривалою неволею витравлено в цих людях “святий вогонь волелюбності”. Їсти, спати, одружуватися, народжувати – ось головна дотеперішня суть життя народу, який до того ж пройнятий страхом перед
Звідси основна ідея поеми: той побачить вільну землю й заживе справжнім життям, хто звільнить свій дух від рабства, від внутрішньої сліпоти. Нація, яка прагне волі, не повинна боятися будь-яких небезпек. Збагнувши всю велич і вагу втрати, єврейський народ повстав, знищивши крикунів Датана й Авірона, і обрав своїм вождем конюха Єгошуа.
З цього моменту починається новий, уже переможний похід народу.
Мойсей готовий віддати всі свої сили і навіть життя, аби вивести націю із ганебного рабства. Мойсей – без родини, без жінок, без стад – одне слово, без усього того, що могло б “заземлити” і цим принизити його дух, котрий рветься вгору, до Бога. Він постійно “на крилах думок і журби поза гори літає”. Центр розуміння образу Мойсея (і самого Франка) в цій строфі:
Все, що мав у життю, він віддав
Для одної ідеї.
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
І все ж Мойсей – це велетень духу. Бо, хоч довів нарешті свій народ до обітованої землі, він упав на самому порозі її. Але своєю величною ідеєю він залишився в серцях своїх співвітчизників Провідником.
Так і автор поеми Франко поруч із Шевченком завжди вважатиметься великим пробуджувачем нації. Тому, як і Мойсей, він мав право сказати українському народові:
Я весь вік свій, весь труд тобі дав
У незламнім завзятті:
Підеш ти у мандрівку століть
З мого духа печаттю.
Головне в самій ідеї, в тому, що “на путь спасенну поведуть люди нового духа”, люди високої національної та релігійної ідеї, у серцях яких непохитна віра в Бога. До землі обітованої пророка веде голос Єгови, тобто осмислене життя, сенс якого – у нескінченності пошуку справжньої суті існування людини.
Крах ілюзій, як відомо, призвів до повної невдачі задуму – довести народ до омріяної ним землі. І рай виявився пеклом. З погляду на це душа Мойсея роздвоюється, бо її заполоняє зневіра – і тоді земне, раціональне, бере верх над небесним, духовним.
Найцікавіша риса образу Мойсея – його слово, власне, слово Боже. У слові цьому сила Мойсея, поки цьому слову вірять, бо це слово “самого Єгови”. Слово його – джерело сили і водночас причина його трагедії.
Але оскільки справу Мойсея, що впав на порозі мети, продовжать інші, то його сорокарічні зусилля були недаремними.
Отже, Україні в майбутньому світить зоря національного визволення і самостійної державності – таке тверде переконання Івана Франка. Це пророцтво збулося: нині український народ справді хазяйнує “в своїй хаті”.
Який висновок після прочитання поеми можна зробити? Не зневірюватися н Богові, ворогів зборювати, не слухати слабодухих та зрадників.
Надзвичайно важлива вказівка І. Франка на джерело Мойсеевої розгубленості. Це джерело – втрата віри в свою правду, сумнів у власних силах. Бо саме віра породжує силу в боротьбі в тих, що “рвуться весь вік до мети і вмирають на шляху”.
“Твоїм будущим душу я тривожу” – слова, які варто запам’ятати кожному українцю, що не встиг ще усвідомити істини: щасливе майбутнє України – це справа і теперішнього, і майбутнього поколінь.
У поемі Франко розкриває нам очі на нас самих. Гебреї, ізраїльтяни, яких Мойсей виводить з рабства на шлях свободи, – це ми нинішні: йдемо до берегів рідної обітованої землі, сваримось і сперечаємось – йти вперед чи повернутися назад, бо ж дорога нелегка. Маємо сьогодні під ногами “аравійську пустелю” – з нестатками, духовною порожнечею, слабкою вірою, але й маємо час подумати над своїм буттям.
Гляньмо на себе очима українського Мойсея – Івана Франка!
Як бачимо, поема “Мойсей” актуальна і сьогодні. А наступні покоління напевно черпатимуть з цього твору розв’язання багатьох проблем людини: її взаємин з оточенням, із Богом, та й із самим собою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)