Прометей – бунтар, що кидає виклик і тиранії Зевса, і легкодухості всього людського роду, що виявляється опорою деспотизму. На відміну від трагедії есхила, що послужила зразком для Шеллі, гне осмислений не як проклін, а як розплата людей за власний страх перед буттям, що велить їм віддати перевагу несвободі, заглушивши в собі творчий порив. П., що не прийняв насильства над своєю волею, по характеристиці поета, “являє собою образ найвищої моральної й духовної досконалості”.
Відкидаючи всевладдя Зевса, П. у Шеллі ополчается й проти людства
Лише тоді здійсниться його мрія про співтовариство людей, які більше не знають егоцентричное™, покірності гнобленню й спраги компромісу. Людському роду уготована вічна весна, однак для цього необхідно, щоб своїм верховним божеством люди визнали любов, покінчивши з духовним рабством, що викликає гіркота й презирство в титана, що викрав вогонь. Бунт П., наділеного щирою міццю духу, що дозволила йому витримати всі випробування, ниспосланние Зевсом (орел, що терзає прикутого до скелі
Скидаючи тирана, П. почасти вподібнюється йому у своїх зусиллях радикально перемінити порядок речей.
Лише після того, як титан починає усвідомлювати власну причетність до людської сім’ї й готовий звалити на свої могутні плечі страждання всіх, П. знаходить риси щирого героя. Терпевший одну невдачу за іншою у своїх спробах творення утопії, П. лише в заключних актах драми осягає, що насильство незручно перетворити мир, створений деспотією, у прекрасне царство справедливості й волі. Знаходження цього царства, у якому зникнуть стани й нації й кожна людина стане повноправною особистістю, наділеної творчими устремліннями, вимагає морального подвигу П. виявив приклад, що залишиться притягальним навіки.