Генрі Фредерик – головна діюча особа роману, лейтенант. Хемингуей досліджує генезис надламаного покоління, простежуючи процес становлення його життєвих цінностей. Лейтмотив такого становлення, що протікає в координатах гордої замкнутості в собі й навмисної відчуженості від усякого роду життєвої суєти (ця відчуженість майстерно аранжована неповторно хемингуеевскойстилистикой підкреслено безпристрасної, далекого видимої емоційності оповідання), – категоричне неприйняття героєм Хемингуея фальші й лицемірства в чому б те не було.
Що
Просто, багато чого побачивши за три фронтових роки, він так само изверился в офіціозній риториці рапортів і звітів, як і в сентиментальній нудотності затертих формул, у які прийнято наділяти інтимні почуття й устремління. Педантично дотримується
Однак саме любов – притім щаслива, розділена, взаємна – стане ахиллесовой п’ятої хемингуеевского “лицаря без страху докору”, до пори мислячого себе невразливим у шкарлупі свого мнимого егоцентризму. Подарувавши Г. і його обраниці кілька місяців “беззаконного” любовного щастя посередині обійнятої полум’ям першої світової війни Європи, романіст залишить героя самотнім Кетрин умре при пологах, загине й зачатий у прифронтовій смузі дитина – дитя не освяченого церквою шлюбу двох неймовірно мужніх людей, осмелившихся творити життя в епіцентрі дивовижної гекатомби, що розтяглася на роки
(2 votes, average: 4.50 out of 5)