Міфічний образ Прометея у всі часи знаходив відображення у творах поетів, прозаїків, драматургів. Відомо, що античний драматург Есхіл присвятив Прометеєві цілу тетралогію, від якої збереглася лише трагедія “Прометей закутий”. До Есхіла образ титана зацікавив іншого античного драматурга – Гесіода, який започаткував критичну традицію в інтерпретації образу Прометея. Гесіод підкреслював, що титан досяг своєї мети за допомогою хитрощів, двічі обдуривши Зевса. А згодом за це був покараний і він сам, і люди, на яких упав гнів володаря Олімпу.
Есхіл
Свідомий гріх, свідомий, не зрікаюся,
Помігши смертним, я себе на муки дав.
(Переклад з Есхіла Бориса Тена)
Починаючи від античних часів, у світову культурну традицію увійшов образ нескореного мученика, людинолюбця, противника деспотії, захисника ідеї гордої, вільної особистості. Есхілівську інтерпретацію образу Прометея продовжили і збагатили
Поема Байрона “Прометей” побудована у формі звернення до титана:
А що дістав за те, Титане?
Лиш скелю, коршака й кайдани,
Німе страждання, вічний бран,
Нестерпний біль роздертих ран,
Що духа гордому уймає…
Прометей, на мою думку, повністю відповідає образу так званого “Байронічного героя” і настроєві “світової скорботи”, які лежать в основі течії байронізму, фундатором якої є поет-романтик Байрон. Поет захоплюється мужністю і самопожертвою Прометея:
Хай доля зла тебе скувала,
Та виклик твій, борня зухвала,
Завзяття вогнене твоє,
Твій гордий дух і непокора,
Що їх і небо не поборе,
Для смертних прикладом стає.
Прометей чудово підходить для створення романтичного образу бунтаря, нескореністю якого захоплювалися в усі часи. Мені теж подобається образ Прометея і я вважаю, що неможливо не захоплюватися його подвигом заради людства:
Та дух бунтарства – не покути
Найважчі розбиває пута,
І волі людської снага,
У муках зрощена в одчаї;
Надії й віри не втрачає,
Зухвало виклик зустрічає
І владно смерть перемага!
(Переклад Д. Паламарчука)