Юрій Корні́йович Смолич ( 25 червня (8 липня) 1900, Умань – † 26 серпня 1976, Київ) – український письменник, журналіст, театральний критик. Діяч УНР. Редактор журналів “Сільський театр” (1926-1929), “УЖ” (1928-1929), “Червоний шлях” (1935), “Літературний журнал” (1936-1937), “Україна” (1943-1950). Таємний інформатор репресивних органів СРСР (НКВД-МГБ-КГБ)
Юрій Корнійович Смолич народився 7 липня 1900 року у м. Умані в родині вчителя Уманської чоловічої гімназії Корнелія Івановича Смолича. Маленьким хлопчиком не раз із батьками бував у Софіївці.
Народився третьою дитиною в родині гімназійного вчителя Корнелія Смолича. У 1911-1913 роках навчався в Кам’янець-Подільській гімназії. По закінченні Жмеринської чоловічої гімназії (1913-1917) навчався в Київському комерційному інституті (1918). “В останні роки чомусь сором’язливо замовчують про те, що весь цвіт письменників і поетів УРСР у роки громадянської війни бився під українськими прапорами зі зброєю в руках проти більшовиків.
Петлюрівськими офіцерами
Але петлюрівська закваска в них залишилася назавжди. ” Я. Тинченко Під час українсько-російської війни 1918-1921 певний час працював санітаром і лікпомом у Червоному Хресті, актором у червоноармійському театрі-студії, театрах укрпрофсожу, наросвіти; пізніше – в Театрі імені Івана Франка (1922-1924). З 1923 року жив у Харкові, працював інспектором театрів у Головполітпросвіті Наркомосу УСРР (1924-1928), театральним критиком у журналі “Нове мистецтво”. Протягом 1929-1934 працював позаштатним постійним театральним рецензентом у газеті “Вісти ВУЦВК”, потім “Комуніст”. Редагував журнали “Сільський театр” (1926-1929), “УЖ” (1928-1929), “Червоний шлях” (1935), “Літературний журнал” (1936-1937), “Україна” (1943-1950).
З 1934 – заступник голови, а впродовж 1938-1944 рр. – голова Харківської обласної організації СПРУ, зокрема й в евакуації в Алма-Аті (Казахстан). З травня 1944 року жив у Києві. Член правління СП СРСР (1942-1976), заступник голови СПУ та член секретаріату правління СПУ (1944-1963).
Член КПРС (1951), кандидат у члени ЦК КПУ (1971). Працював кореспондентом газети “Известия” по УРСР (1946), у Берліні як член Комітету за повернення на Батьківщину (1959). Голова, а потім президент Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном “Україна” (1961-1976). Герой Соціалістичної Праці (1970).
Голова правління СПУ (1971-1973), секретар правління СП СРСР (1971-1976). Делегат з’їздів КПУ (1971, 1976), профспілок УРСР (1972), депутат Верховної Ради УРСР кількох скликань. Лауреат багатьох міжнародних, урядових республіканських і всесоюзних нагород.
Після війни мешкав у Києві, в будинку письменників Роліт, з 1956 р. – в будинку на вул. Заньковецької, 5/2, на фасаді якого йому встановлено пам’ятну дошку. Похований на Байковому цвинтарі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)