Давид ГОФШТЕЙН
Гофштейн Давид Наумович народився 25 липня 1889 року в Коростишеві на Житомирщині в сім’ї дрібного службовця. Навчався в хедері. Рано покинувши отчий дім, переїхав до Києва, де вступив до комерційного інституту.
Одночасно слухав лекції на філологічному факультеті університету.
Перші вірші опублікував 1912 року в єврейській газеті “Айє цайт”, де працював коректором, Багато років учителював. Був редактором. У роки війни працював в об’єднаному інституті суспільних наук АН УРСР. Член СП СРСР з 1934 року
Давид
Переклав твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, Л. Первомайського, М. Бажана, а також класиків світової літератури. Він автор низки підручників і укладач збірників народних пісень.
16 вересня 1948 року Д. Гофштейна заарештували у так званій
Ю. Лукін, Г. Владикін, С. Євгенов), які кваліфікували вірші, нариси, оповідання та інші матеріали, котрі антифашистський Комітет відправляв за кордон через Радіоінформбюро в органи інформації, як зловорожі радянському ладові, шпигунські.
28 липня 1952 року військова колегія Верховного суду СРСР оголосила вирок Д. Гофштейнові і ще дванадцятьом єврейським письменникам: найвища міра покарання – розстріл.
Вирок виконано 12 серпня 1952 року.
Давид Гофштейн реабілітований посмертно.
Григорій Полянкер
ЛУ 29 (4438) 19.07.1991